туди їхала - на заспокійливих, назад - на знеболювальних інши | Українська поезія📖

туди їхала - на заспокійливих,
назад - на знеболювальних
інших маршрутів не було
чулася такою надщербленою,
що боялася пробити собою обшивку літака,
продуманий до дрібниць інтер'єр готелю,
красиві тіла співрозмовників і співрозмовниць

війна не пасує до решти світу
як каліцтво до вечірньої сукні
надто важкий погляд
надто гостра мова,
надто брутальні деталі

закриймо очі смерті твоїми руками, люба,
ти зможеш, тобі там ближче
для важких розмов у нас є спеціальна людина
у нас є спеціальна кімната,
окремий вхід і вихід, не тут, прошу

красиві молоді тіла стрибають у води каналу,
спраглі життя і кохання, залиті сонцем і сміхом
досконалі, зухвалі, як ті,
із німецьких довоєнних листівок про
здоровий дух у здоровому тілі

добірні зерна без жодної вади,
як ми колись, певні себе, повні любові

перед лицем смерті кажу тобі:
люби мене так, ніби в світі більше ніколи
не буде достатньо світла, щоб ми віднайшлися
люби мене, доки нам здається,
що смерть закриває на це очі і не бачить,
але вона підглядає, відтепер завжди і всюди
і ми це знаємо, і в нас не виходить скінчити

війна дбає про наше майбутнє,
так вони кажуть
так вони бачать

коли ти дзвониш з війни,
тебе перекрикують птахи
отже, світ все ще існує

Галина Крук