#римоване ЗАВТРА в останній день липня думається про хороше з | Українська поезія📖

#римоване
ЗАВТРА

в останній день липня думається про хороше
згадуються якісь речі – задавнені непроговорені
чую бабусю що кличе мене обідати – Сіроожка! Сіроооожаа!
кидай вже тії вудки бо горе з тобою – ой горе мені!

бачу птахів що тримаються за висхідні потоки
майже нерозрізнимі на білому і вицвілому синьому
вгадую рибалку на тому березі що рибалитиме – аж доки
не пізнаємо його батька і не увіруємо що він Син Йому

чую дідуся що клепає косу між яблунею і горіхом
уявляю як він торкається пальцем зазубреного леза
як галасливі горобці вовтузяться довкола сусідської стріхи –
і так спокійно на серці і разом з тим – так весело!

якась знемога розлита в повітрі якесь тремке хотіння
фантазується про дівчинку через чотири вулиці
можна годинами спостерігати за хмарами і їхньою тінню
чи як сонце до неба горнеться а воно над всіма сутулиться

час ніби зупиняється – надміру густий і сповільнений
а все із-за спеки що пополудні уже нестерпна
я нікому нічого не винен – іще невпокорений вільний
і завтра життя триватиме бо завтра ж – серпень!

он він – біля околиці – такий високий і статний
і ця земля йому подобається і він їй личить
як це не оглядатися б... як оце перестати...
треба іти обідати – бабуся кличе

Сергій Татчин