В чому, до речі, одна із головних проблем поезії – це те, що в | Поетична майстерня Паші Броського 🪶

В чому, до речі, одна із головних проблем поезії – це те, що вона вариться сама в собі. Поети – це шось таке для розбивочки, шось другорядне, шось не на широкі маси. Але ж ми розуміємо, що така ситуація лише через те, що відсутня поетична інфраструктура. Тобто відсутні поетичні сайти, літературні журнали, нормальні конкурси, які б оцінювали не лише знатоки, а й ті, хто слідкують за перебігом та вболівають, україномовні поетичні пабліки, колаборація поетів з музикантами, художниками, танцюристами, режисерами, ілюстраторами, дизайнерами, стендаперами та іншими. Я вже мовчу про мерч.

А ще, одна з найголовніших проблем, це відсутність еліти, якій була би цікава поезія і яка би не боялась її просувати. Переважній більшості наших зірок – музикантів, популярних блогерів (їм взагалі пох*й), спортсменів, акторів кіно (театр не чіпаю – театр молодці), та інших мільйонників на яких підписані багато хто з вас. А якщо вони когось і цитують, чи декламують, чи створюють відео, то зазвичай це обмежується парочкою відомих прізвищ одне з яких, не повірите, Ліна Костенко.

Просто намагаюсь вам пояснити для чого робиться все те, що робиться...