У 1959-ому комуністи з півночі розпочали активні бойові дії. С | ПОЛІТклуб УКУ

У 1959-ому комуністи з півночі розпочали активні бойові дії. Саме тоді з’являється всесвітньовідома “Стежка Хо Ши Міна”. Це дорога, яка проходила через територію нейтральних Лаосу та Камбоджі, що дозволяло комуністам безперешкодно перекидати війська на територію суперника.

Розуміючи неорганізованість південної армії та відсутність стабільності у владі, президент США Ліндон Джонсон вибиває у конгресу дозвіл на введення військ у країну в 1965-ому. У тому ж році американці розпочинають наступ для звільнення території Південного В’єтнаму і майже досягають мети.

Втім, під час великого святкування Тет (в’єтнамського Нового року) комуністи перейшли у повномасштабний наступ, що було абсолютною несподіванкою для американців та їх союзників. Союзники завдали комуністам нищівної поразки, але ця битва створила суспільний резонанс у США. Втрати американців та виявлена здатність ворога завдавати удару по будь-якій точці країни спровокували антивоєнні протести в Америці.

На фоні антивоєнних настроїв у листопаді 68-го президентські перегони виграє Річард Ніксон. Його основною обіцянкою було завершення війни. За Ніксона американські війська дистанціюються від прямої участі у війні та готують південних в’єтнамців до самостійної боротьби.

У 73-ому США виводять війська, а вже 30-го квітня 75-ого комуністи взяли столицю Південного В’єтнаму — Сайгон після нетривалих боїв з неорганізованими угрупуваннями військ суперника, що були зайняті внутрішніми чварами.

Так завершилася одна з найдовших, найкривавіших та, на думку багатьох, найбезглуздіша війна за участі США.