Пам’ятаю, у 1981 польська влада так налякалась вимог загальнон | ПОЛІТклуб УКУ
Пам’ятаю, у 1981 польська влада так налякалась вимог загальнонаціонального референдуму щодо встановлення в країні некомуністичного ладу, висунутих профспілкою, що навіть ввела воєнний стан і оголосила “Солідарність” поза законом. Цікаво вийшло, що мене ув’язнили майже на рік, як антисоціалістичного елемента після цього. Але я довго не журився й після звільнення приєднався до підпілля “Солідарності”.
У кінці 80-х профспілку знову легалізували, тоді вже я був радником Валенси. А коли того обрали президентом, я закріпив за собою цю позицію і став його головним прихильником. В буремні 90-ті ким я тільки не був: міністром безпеки, президентом Вищої контрольної палати, міністром юстиції та генеральним прокурором.
Пам’ятаєте мого брата Ярослава? Ми з ним у 2001 році заснували партію “Право та справедливість”, яку ЗМІ зазвичай називають консервативною. Через рік мене обрали мером моєї рідної Варшави. Свій термін я почав з оголошення війни корупції. Проте й був інший неочікуваний виклик... Мені двічі довелось заборонити ЛГБТ-марші у своєму місті. Про мене написали навіть The Times, коли я так прокоментував ситуацію: “Звісно я поважаю їхнє право на демонстрацію як громадян, але не як гомосексуалів. І чому не застосовувалось сила для розгону незаконної демонстрації?” Пам’ятаю, тоді на мене вилився шквал критики...
Після виборів 2005 року Польщею керували два Качинських - я як президент, а Ярослав з 2006 р. як прем’єр-міністр. Я оголосив, що хочу очистити наше життя від різних патологій, в першу чергу - від корупції. Вона - несправедливе збагачення, яке отруює суспільство. Моїми цілями були посилення соціальної солідарності, створення сприятливих умов в економіці та для розвитку інституту сім’ї.
У зовнішній політиці багато проблем Польщі я вбачав у відсутності її енергетичної безпеки. Мені було важливе укріплення зв’язків із США, продовження розвитку відносин із ЄС, Україною, країнами Балтії, Азербайджаном та Грузією. Турбувала лише Росія з їхнім російсько-німецьким газопроводом, який був схожим на пакт Молотова - Ріббентропа.
А все ж моєї обачності виявилось замало. У 2010 році в складі польської делегації я летів в Росію. Мій літак розбився на підльоті до Смоленська - ніхто не вижив. Мене називають по-різному: популістом, консерватором, правим - але я точно знаю, що був вірним Польщі до кінця.”
- Лех Качинський, президент Республіки Польща
#політ_постаті
