Проте у вересні та жовтні 1972 року у The Washington Post опуб | ПОЛІТклуб УКУ

Проте у вересні та жовтні 1972 року у The Washington Post опублікували матеріали, які підтверджували, що прослуховування й шпигунство санкціонувалися Комітетом за переобрання Ніксона та проводилися з відома Білого дому.

Як з'ясували причетність Ніксона до справи?

Журналісти газети отримували доступ до звітів ФБР про розслідування крадіжки, але приховували особу чоловіка, який ці дані їм надав,називаючи його в розмовах з колегами лише "глибоким горлом". Його особа стане загальнодоступною лише в 2005 році, 33 роки потому.
За декілька днів стало відомо, що один з грабіжників, Джеймс Маккорд, був працевлаштований у комітеті з перевиборів президента Ніксона.
Двоє працівників Білого Дому, Е. Говард Хант та Г. Гордон Лідді, керували грабіжниками через рації з готельного номера навпроти будівлі Вотергейт.
Генеральний прокурор Джон Мітчелл контролював секретний фонд, який оплачував кампанію зі збору інформації про демократів.

Ніксон продовжував заперечувати власну причетність та наголошував на неправдивості інформації, яку публікувала The Washington Post. Попри скандал, у листопаді 1972 року Річарда Ніксона обрали президентом на другий термін.

Якими були наслідки?

До літа 1973 року справа Вотергейт була повномасштабним національним скандалом й була предметом двох офіційних розслідувань. Крім самого скандалу невдовзі виявилося, що у Овальному кабінеті Ніксона також була секретна система запису, яка фіксувала його телефонні дзвінки та розмови. Записи цих касет він відмовився надати слідству.

Напруга у суспільстві зростала, поки не дійшла до піку: 20 жовтня 1973 року відбулася стрілянина, яка отримала назву Saturday Night Massacre. Після цього народ почав вимагати імпічмент. 31 грудня 1973 року опублікували звіт, в якому йшлося про те, що крім первинних семи крадіїв, ще 12 осіб визнали свою вину у злочинах, пов'язаних з Вотергейтом. Ніксон відкинув звинувачення у неправомірних діях і наполягав, що він залишиться на своїй посаді.

Імпічмент чи відставка?

Ніксон називав себе захисником президентства. Він наполягав на тому, що припустився помилки, але не порушив жодного закону. Він сказав, що не знав нічого про шпигування за демократами та прослуховування у себе в кабінеті. Тиск на Ніксона посилився в березні 1974 року, коли спецпрокурор висунув звинувачення колишньому генеральному прокурору та помічникам за перешкоджання правосуддю та неправдиві свідчення у зв'язку з крадіжкою в Вотергейті. Щоб пом'якшити тиск, Ніксон оголосив у квітні 1974 року про випуск 1200 сторінок стенограм розмов між ним та його помічниками. Розмови, "відвертіші за будь-які папери, коли-небудь оприлюднені президентом", за словами The Post, викликали ще більше обурення. Розмова показала, що Ніксон, на відміну від власних неодноразових тверджень про невинність, від самого початку грав провідну роль у шпигунстві. Цей запис, названий стрічкою "курильної зброї", вбив будь-яку підтримку, яка залишилася у Ніксона. Навіть найближчі помічники сказали йому, що він повинен подати у відставку. 8 серпня 1974 року Ніксон так і зробив.

Як Вотергейт пов’язаний з іншими подіями?

У квітні 1973 виявили, що грабіжники Вотергейта Хант і Лідді увірвались у кабінет психіатра Даніеля Еллсберга, колишнього аналітика Міністерства оборони, який передавав New York Times цілком секретні документи Пентагону, в яких зокрема йшлося про війну у В’єтнамі. Тобто стало зрозуміло, що Вотергейський скандал - не єдина темна справа за плечима Ніксона.

#політ_історія