тепла твоїй глибині зимовій, холоду нашим поверхням літнім. на | попільничка

тепла твоїй глибині зимовій,
холоду нашим поверхням літнім.
на наші рани побільше солі,
коли робиш мене, як завжди, винним.

сонця моїм думкам тьмущо-темним,
проміння його моїм камерам тюремним,
лише у любові світ не даремний,
а ти назавжди мій звір тотемний.
алегоричний та безсистемний.

воля — це прояв страшенної несвободи.
я буду шукати місця твоєї погоди,
де ти на все сказане мною даватимеш згоди,
серед любові злої і дикої природи.

катарсис мого існування —
запорука твоєї боротьби за мене,
мого дієслівного віршування
на довгий список літератури
та на моє серце тобою полонене.
забуте і втрачене.
живе і
шалене.

золото літ, срібло зим,
кров осені, потоки весен
це все є у наших стосунках з ним,
ваших самогубствах і поздовжжі вен.
багряно-рожево-пурпурних
галонів води і забутих трупів у ванних кімнатах.

залишаючи наостанок мою пустотілість,
твою пам'ять на імена та номери,
загалом, усе, що мене зсередини їсть
аж так, що складно думати. до такої пори.

більше віршів про смерть,
менше нас у рядках антропогенних
та сталих виразів. заперечуй усе вщерть,
особливо, що ми були взагалі під час побачень енних.