​​#чтиво позаяк, писати зараз – важкувато: усе виливається в | попільничка

​​#чтиво

позаяк, писати зараз – важкувато: усе виливається в дивну рутину виконання обов'язків, то ж залишається книги читати і писати на них огляди.

Ернст Юнгер – "Війна як внутрішнє переживання"

Гессе сказав, що Юнгер – доволі небезпечний письменник, його сучасники часто співставляли його з Ремарком, і все вищезгадане – не дарма.

Юнгер написав чудову філософську сповідь, котру він пережив, перебуваючи в німецьких військах часів Першої світової війни. перебуваючи на фронті, беручи участь в складних та небезпечних операціях, ходячи лезом ножа, він розуміє, що тільки так можна зрозуміти глибину людських почуттів, вивільнити звіра, природа котрого закладена в кожній людині, довірити своє життя побратимові, та вдихнути на повні груди дух свободи.

твір пронизаний метафоричними обертонами фронтового побуту. я не міг навіть уявити, що можна так влучно описати усе, що коїться в головах багатьох військових навіть сьогодні. колишня богема, котра насолоджувалась ще вчора різноманітними трунками та розмовами про високе, тепер пліч-о-пліч висувається на завдання захопити ворожу траншею.

"Війна як внутрішнє переживання" – необхідна медитація на війні.

Окреме дякую хотів би виразити видавництву "Пломінь" за доволі якісний переклад.

Оцінка – 10/10