У деяких випадках публічність допомагає, а іноді — протипоказа | Пошук. Полон

У деяких випадках публічність допомагає, а іноді — протипоказана: адвокат про розголос особи полоненого
Микола Полозов на Громадське радіо

Я маю досвід захисту українських військовополонених, а саме військових моряків. У теперішній ситуації кількість військовополонених іде на тисячі. Я вирішив, що досвід, який ми з колегами маємо, не має залишатися незалученим, і ми створили проєкт «Пошук. Полон».

Кремль і всі його репресивні служби виконують свої дії щодо політв’язнів і військовополонених в умовах повної тиші та темряви, якщо по це ніхто не знає. Як тільки ситуація стає відкритою, шанси на зміну обставин дуже зростають. Саме тому ми займаємось паліативною допомогою та підтримкою. Покращити умови перебування полонених можна, якщо підходити до цього професійно та комплексно. Кремль не може не реагувати на такі дії зі сторони України, якими б безкарними вони себе не вважали.

Чи шкодить розголос? Кожний кейс індивідуальний. Перш за все треба слідувати принципу «не нашкодити». В деяких випадках публічність допомагає. В деяких — протипоказана. Особливо це стосується тих, хто вже є в списку на обмін, але ці списки не афішовані. Тобто ми не знаємо хто в тому списку є. Так от, коли людина вже в списку, а ми про це не знаємо і починаємо інформаційну кампанію щодо її звільнення, це може нашкодити. Людину або прибирають зі списку, або «підвищують ціну». Доля кожного військовополоненого — окрема історія. Тому я за те, щоб всі правозахисники працювали разом із владою. Щоб разом вирішувати кого треба «підсвічувати», а кого краще не треба.