Вітрина зла… Що відбувається на окупованих територіях? Якщо с | Потік свідомості🇺🇦

Вітрина зла…

Що відбувається на окупованих територіях? Якщо стисло – знищення цивілізації, тотальна криміналізація суспільних відносин, мародерство. А спроби російських окупантів зробити із захоплених територій «витрину русского мира» остаточно та безнадійно провалюються…

«Витрина русского мира» виявилася похмурою «сірою зоною» зі зруйнованими життями, будинками, школами, лікарнями, ФСБівцями, що масово з'явилися, бандами мародерів та іншим трешем. Називати це життям, а тим паче захоплюватися «звільненням від фашистів», неприкаяно блукаючи по руїнах цілком щасливого довоєнного життя, можуть лише мешканці російського телевізора зі знівеченою психікою. Втім, і вони навряд чи вірять словам про те, що людям подобається жити в розрусі, смітті, без осель, світла, опалення, газу.

Реалії ж зовсім інші. Люди, які залишилися, масово й відчайдушно тікають від окупантів. Тікають з Донецька, Луганська, Херсона, Маріуполя та інших великих і дрібних міст. Майно продається за безцінь, але швидко, щоб вистачило грошей на виїзд. Жінки й діти перетинають кордон у напрямку Росії (тільки туди можна виїхати, а вже звідти – до Європи) відносно вільно. Чоловіки ж (які ще не призвані) можуть виїхати, відкупившись за 1-1,5 тис. у. о. Не завжди й не скрізь. Розцінки гнучкі...

Фактично весь «цивільний» бізнес в окупації помер. Тотально.

Усі компанії, які намагаються триматися на плаву, так чи інакше пов'язані виключно з постачанням критичних груп товарів: пального, продуктів, медикаментів. За спеціальними дозволами. З виплатою «смотрящих комісійних». Усі вони вже під «дахом» ФСБ.

У Маріуполі, до речі, зовсім інша картинка. Влади немає. Анархія й тотальна бійка за залишки майна. Між бандами російських мародерів відбувається жорстока боротьба за кормову базу та переділ сфер впливу. Банди відкрито воюють за право на вивезення кольорових металів (зокрема знищуючи залишки заводів) та експлуатацію порту. Спецслужба Рф досі не видала нікому з них повноцінної «окупаційної ліцензії на мародерство», аргументуючи це тим, що Маріуполь досі – «спірна територія». Росіяни самі усвідомлюють, що місто доведеться залишити. Втім, розуміють, що залишити доведеться всі окуповані території, де їх явно на дух не переносять. Крім, звичайно, місцевого криміналітету...

Бійки між бандами стають дедалі жорстокішими й переходять на наступний рівень: банди завдають одна одній жорстоких збитків, знищуючи збройові склади опонентів і ведучи між собою мінну війну. Зрозуміло, ми всіляко підтримуємо та вітаємо їхнє взаємне пожирання…

Підприємства ж місцевих колаборантів, наслухавшись російського телевізора про «відновлення» міста й нібито мільйонні бюджети, швидко поїхали до Ростова й Таганрога домовлятися про участь у «розпилі» цих бюджетів. Де були відверто висміяні й принижені: їм украй зрозуміло пояснили, що ніхто нічого будувати в зруйнованих містах не збирається й «пиляти» їм нічого. Втім, кому взагалі потрібні ці гнилі люди?..

Так чи інакше, окупаційний «русский мир» виявився клоакою. Без сенсів, ідей, майбутнього, але з дуже поганим запахом… Саме тому від Росії шарахаються на всьому пострадянському просторі, як від чуми. Саме тому у «русского мира» немає жодного майбутнього та історичної перспективи.