​​І ще трохи абсурдності буття на картині італійського ренесан | Поясни за Art

​​І ще трохи абсурдності буття на картині італійського ренесансного художника Гірландайо «Портрет старого з онуком»

Дуже миле співставлення краси молодості і потворної старості.

Хлопчик з дитячою цікавістю розглядає люблячого дідуся, а точніше його носа. Ніс чоловіка уражений хворобою під назвою бешиха, він неприродно великий і пухирчастий. Старіння, хвороба та яскраво виражена потворність ілюструють тут абсурдний вимір буття, який хлопчик вивчає, дивуючись, але також і тривожно задумуючись. «Який же сенс у цій потворності?» – немовби питає він. За спиною старого – обмежений простір, наближення смерті. За
спиною хлопчика відчиняється вікно у світ, видно звивистий шлях. Абсурдне зло яке може завести його далеко-далеко у піднебесся, ген за небокрай.
Нові можливості буття відкриваються людському родові знову, та його абсурдна природа нікуди не зникає. — теж пише Тармо Куннас.