​​Я поясню, чому я повісила б в себе на стіні провокативну роб | Поясни за Art

​​Я поясню, чому я повісила б в себе на стіні провокативну роботу Паші Токарева.
Це може подобатись не всім і це — нормально)

Халтурно написана фраза «Осталось обоссать» — не те, до чого звикли любителі красивих композицій, оригінальних кольорових переходів в абстракціях і символічних, романтичних сюжетів. Але я не раз чула подібні висловлювання від людей, котрим краще «обоссать», ніж спробувати прийняти сучасне мистецтво таким, яким воно є.

Паша простими засобами, в стилі московського концептуалізму, іронізує над обивательським сприйняттям contemporary art. Цей жанр, де слова виступають як самостійний художній об’єкт, бере свої початки ще з 1960-тих, з «неофіційного мистецтва» в СРСР. Дуже багато художників того часу були поетами, а поети — художниками. Московський концептуалізм обрав музою СЛОВО. І заробив цим собі дуже пристойне місце в загальній історії авангарду.

Відчуття може викликати як зображення, так і слово, бо головне — СУТЬ зображеного\сказаного. І свідчення цьому — творчість давно визнаних художників, таких як: Ерік Булатов, творча група «Коллективные действия», Павло Пепперштейн та ін.

А коли бунтарська експресія зустрічається з чітким розумінням проблем сприйняття сучасного мистецтва, коли поет тримає в руках кісточку й палітру — хочеться повісити плід його фантазії на самому видному місці, запрошувати людей додому і кожного разу, коли питають «а що це значить?» — мовчки випивати 50 мл. червоного сухого за життя концептуального мистецтва.
Ваше здоров’я!