Вкрадені росією українські пісніМосковія протягом усієї своєї історії цинічно грабувала українців – матеріально та духовно. Через брак кваліфікованих кадрів в росії, більшість її «традицій та творчих досягнень» – просто крадене чуже надбання.
Розповідаємо читачам @Pravda_Gerashchenko про пісні, які росіяни видають за свої, проте насправді вони - українські.
Гімн СРСРЗа версією росіян, його нібито написав у 1943 році композитор Олександр Александров. Але насправді він просто вкрав мелодію нашого Миколи Лисенка, створену ще в 19-му столітті.
«Вот кто-то с горочки спустился»За версією московських клептоманів, цю пісню написав росіянин Терентьєв у 1960 році. Але насправді це український романс «В саду осіннім айстри білі», відомий ще з 19-го століття.
«Вставай, страна огромная»Автором пісні називають російського поета Василя Лебедєва. Однак йому належать тільки слова. Мелодію ж украли з пісні криворізьких повстанців 1919 року «Повстань, народе мій».
«Смело мы в бой пойдем за власть советов»Насправді є вкраденою піснею «Чуєш, мій друже». Це композиція українських повстанців, слова до якої написала в 20-ті роки Олена Теліга. Приспів починається з «Ми сміло в бій підем за Україну», а не «за власть совєтов».
«Поручик Голицин»За авторство цієї пісні билися кілька російських композиторів, але насправді мелодія романсу не належить жодному з них. Автором мелодії був український шляхтич Георгій Гончаренко. А слова з посвятою українським повстанцям написав Микола Матола. Тобто, по суті, росіяни приписали собі «бандерівську» пісню.
«Любо, братцы, любо»В оригіналі ця знаменита повстанська пісня часів визвольних змагань 1917-1921 років звучала українською мовою, адже в армії Нестора Махна 98% бійців були українцями. Однак російська «Вікіпедія» стверджує, що пісня була написана ще в 1783 році донськими козаками. Хоча ніяких доказів не наводиться.
Євген Маляревский/TikTok
#аналитика
Подписаться / Eng Twitter / YouTube / Eng Тelegram
