Псалом 37 ¹-² Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завда | Молись за Україну

Псалом 37
¹-² Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,
³ бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...
⁴ Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,
⁵ бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,
⁶ смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...
⁷ Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,
⁸ бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...
⁹ Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...
¹⁰ Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.
¹¹ Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...
¹² Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...
¹³ Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!
¹⁴ А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...
¹⁵ І я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,
¹⁶ бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!
¹⁷ Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!
¹⁸ Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
¹⁹ бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!
²⁰ А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...
²¹ Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...
²² Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
²³ поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!
 
Псалом 38
¹-² Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.
³ Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.
⁴ Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:
⁵ Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!
⁶ Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива!
⁷ У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!
⁸ А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!
⁹ Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!
¹⁰ Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,
¹¹ забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...
¹² Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота!
¹³ Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!
¹⁴ Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!