«За оцей плач дітей виправдання може бути тільки одне — тотальна перемога», – сказав колись Хаммер. Людина, яка всіма силами боролася за теперішнє та майбутнє української нації.
Рівно два роки тому Тарас Бобанич загинув у бою під Вірнопіллям. Хоча від початку великого вторгнення Хаммер був командиром одного з батальйонів ДУК ПС, того дня він укотре пішов у бій разом зі своїми побратимами. Людина, яка жила й загинула як справжній воїн.
Доброволець, ідеаліст, послідовний полум’яний патріот, майстерний воїн, відважна людина, Тарас був і залишається справжнім прикладом для нових поколінь українців. Тому ми разом із батьками Тараса запровадили стипендію в Українському католицькому університеті на честь Хаммера для молодих патріотів, яким ми з Мариною оплатимо навчання.
Бо пам’ять про таких людей, як Тарас, має жити в майбутніх поколіннях, не тільки у словах, а й у діях. Дякуємо за чин, Хаммере. Вічна слава!
Telegram Facebook Twitter
