Неприпустимо, коли парламент працює декілька днів на місяць.
Неприпустимо, коли місяцями затримується розгляд найважливіших питань: церкви, бізнес-клімату, створення ТСК щодо фортифікаційних споруд та об’єктів критичної енергетичної інфраструктури, допуску журналістів у Раду, забезпечення свободи слова, розгляд після підписання Президентом доповнень до законопроєкту про мобілізацію та звільнення військовослужбовців.
Я хотів би наголосити на ще одному дуже важливому питанні: несправедливість!
Несправедливість неприпустима в принципі, особливо під час війни. І особливо неприпустима щодо українського воїна, розвідника, героя. І совість вимагає від мене і від всіх нас використати цю парламентську трибуну для його захисту – для захисту Романа Червінського.
Тим більше після кричущої історії, коли 19 квітня було розглянуто продовження запобіжного заходу після року тримання у в’язниці безневинної людини. Без Червінського, без адвокатів, а скоро буде вже і без суддів, коли прокурорська трійка вирішуватиме питання перебування у в’язниці.
Неприйнятно, коли суд залежний та упереджений, коли правосуддя вибіркове. Не може такого бути в Україні — це зразок росії, проти якої Червінський боровся все своє свідоме життя. І зараз йому банально мстяться. Помста ця – від тих, хто відпустив Цемаха, якого взяв Червінський. Я, як п’ятий Президент, віддавав накази, які він блискуче виконував, забезпечуючи нашу перемогу.
І те, що зараз відбувається, — це не персональна справа Червінського. Це справа всіх нас. Це питання нашого руху в Європу. Це питання верховенства права. Це питання незалежного правосуддя. Це питання свободи слова, демократії і парламентаризму. І справа Червінського — це тривожний дзвінок, який весь український народ вимагає нас почути.
Моя вимога! Наша вимога — свободу Роману Червінському! Слава Україні!
Telegram Facebook Twitter
