«Лєглі ми спать 23 фєвраля, а прокинулися 24 лютого», — таким жартом часто-густо пояснюють масове навернення на українську мову після початку повномасштабного вторгнення.
Коли 25 квітня 2019 року Верховна Рада ухвалила закон про захист української мови, по суті наш Мовний кодекс, то всі російські канали верещали неначе від болю, а проти нас проводили цілі інформаційні кампанії про «нібито» заборону російської. Але вже через 5 років ми бачимо результати цього рішення.
Українська вже переважає на вулицях Києва. Її дедалі більше чутно на площах Одеси, Харкова, Дніпра. Нам розповідали, що після ухвалення закону за російську вбиватимуть та катуватимуть, але, як ми побачили в Бучі та на всіх окупованих територіях, вбивають та катують лише за українську.
Здавалося б, українці остаточно й безповоротно визначилися у мовному питанні. Але не всі: принаймні дехто у владі досі сумнівається. Цього тижня ми були просто шоковані спробою депутатів більшості у законі про англійську мову протягнути мову, яка вбиває українськомовний дубляж. Пригадуєте ті часи, коли регіонали вели оскаженілу боротьбу проти дублювання українською і з ганьбою її програли, тому що митці створили найкращі переклади, а глядачі масово підтримали квитками дубльовані українською фільми. Але десь залишилися екземпляри, які і досі мріють витравити українську з кінотеатрів.
Наша вимога — руки геть від української! Ми застерігаємо владу від будь-яких спроб через закон про англійську ревізувати одне з ключових положень «Закону про мови».
Армія. Мова. Віра. На цьому ми вистояли, стоїмо і стояти будемо!
P.S. Фото 2019 року
Telegram Facebook Twitter
