Про важливість заземлення Частенько буває, що люди, які займа | @pro_ezoteriky_ua

Про важливість заземлення

Частенько буває, що люди, які займаються духовними практиками вигадують собі незліченні перепони на шляху власноруч. Це особливість нашого задачного мислення, коли ми бачимо простір для творчості, нам неодмінно треба заповнити його задачами. Бо якщо б вам сказали “Ви духовна особа і вам нічого для цього не треба робити” - звучить Н’ю Ейджево, чи не так? Але інша справа коли вам кажуть “Щоб стати певним фахівцем, вам треба щодня робити оці три вправи, читати щодня по п’ять глав книги номер 7, а потім ще…” - ото квест!

Насправді, я просто хочу сказати, що такий махровий окультизм потрібен далеко не кожному, бо уявіть собі рандомного Василя, який після трьох робочих зустрічей, господарських справ та навчанню із 3ДМакс (уявимо що його хоббі це моделювання ЗД персонажів) ще має вивчити магічні властивості тофу, зробити декілька ритуалів, та ще сісти у медитацію, а поооотім на “свіжу голову” ще й написати щоденника. Життя схоже на божевільний калейдоскоп, а якщо до цього ще додати сім’ю, то взагалі стає несмішно.

Зараз, під час війни, ми маємо заповнювати потреби, при чому найбільш базові. Безпека, харчування, секс, сон - ось що має стати наразі головним. При чому секс інколи під час великого стресу може відпадати, бо інстинктивно ми не бажаємо народжувати дітей в часи негараздів, бо організм волає “воно помре”.

Якщо з базовими потребами все ок, тоді людина може розраховувати на те, що вирветься з рутини, але дуже часто ми не розуміючи цього руйнуємо базовий комфорт через релігійні чи духовні вподобання. Наприклад відмова від м’яса, якщо вона не медична, може стати дуже великою шкодою для організма в цілому, так само як і відмова від сексу. Такі жорсткі правила не можна застосовувати, якщо умови вашого життя спеціально під те не налаштовані.

Теж саме стосується і напливу літератури. Наразі літератури стільки, що там можна заблукати навіть людям з академічним бекграундом. Це особливості часу, але ці особливості приховують у собі небезпеку інформаційної інтоксикації. Скажу з власного досвіду - я вийшов майже з усіх джерел інформаційного перенасичення, та це дозволило мені утриматися на шляху розвитку, бо інфо-канали, чати, навіть “невинна” стрічка Інста може завдати дуже великої шкоди у часи, коли сили тіла та психіки - це дуже великий ресурс. Тому хаотичне читання, безцільний серфінг від книги до книги може викликати знесилення.

Особливо важко читати літературу сьогодення ще й тому, що кожний автор пропонує якийсь свій, унікальний шлях, і дивлячись на наплив таких авторів, можна зробити висновок, що набагато краще буде читати етнографів, фольклористів, релігієзнавців, антропологів, і на базі цього щось вже будувати.

І саме у цей час треба зробити важливий крок, та після прогулянки лісом купити буженини, пива та відварити макарон, щоб ото після цього всього просто сісти і видихнути, бо інакше сказитися можна.))