Вона любить каву та спокій,
Віднедавна читає закоханих класиків і мріє про море,
Ніколи не дивилась "Гру престолів",
Та завжди знала, що за щастя і місце під сонцем боряться двоє.
Вона любить мовчати і запах бензину,
Любить підбирати слова і поцілунки твої у шию,
Любить дитинство, рідних і коли очі в очі...
Обожнює ночі і твій голос часом пророчий!
Захопилась шумом дощу і поглядом в зорі,
Надає перевагу тобі, а не звуку потужних моторів.
І щоб ти не думав, вона любить, коли люди прозорі... Договорюють їй, а не кидають в офшори.
Коли спить, закидає руки за голову...
Та й радійте, що руки, а не фокуси з долею!
Вона хоч не любить, а знає, що всі ми несправжні,
Та попри все посміхається і у відповідь каже : " Прекрасно!"
Моментами їй хочеться сховатись від всіх,
Впасти в обійми близьких і забути шум міських доріг,
Забути, як ті, кому довіряла, а можливо і ні,
Впустили слова й почуття всі на сміх.
Та зараз не про моменти й людей, яких треба забути,
Зараз про щирість, любов і за що її треба просто відчути.
Автор: Невідомий
#poetry
