Сьогодні святкуємо День Незалежності. Як і очікувалося весь де | Programming Mentor

Сьогодні святкуємо День Незалежності. Як і очікувалося весь день лунає повітряна тривога. Ворог хоче залякати терором, але дійсно геть погано нас розуміє, якщо вважає що такий сценарій пройде. Віримо в ЗСУ і підтримуємо всім чим можемо.

Проте на думку спадає, що вже за тиждень перше вересня, а Україна вперто готується до того, щоб відправляти дітей та підлітків на навчання офлайн, незважаючи на купу руйнувань шкіл та університетів.

Як би це не цинічно звучало, але ніщо так не сприяло переходу до життя в онлайн, як коронавірус та карантин. Але навіть після його відміни багато компаній продовжують працювати повністю дистанційно або запропонували якісь змішані формати, коли відвідування офісів стає чимось опційним, а не обов’язковим.

Особисто я був активним прихильником віддаленої роботи ще до того як воно “стало трендом”. Дійсно, якщо тобі треба попрацювати за комп’ютером, то ти можеш це зробити з дому, десь з острова в Середземному морі (як на постері з мого каналу в ютубі), чи взагалі звідки завгодно ще. Мало того, робота з дому для мене особливо продуктивна, бо дає змогу максимально зосередитися, не втрачати час і енергію на дорогу та й значно більш передбачувано розпоряджатися власним часом взагалі.

Проблема хіба була в тому, що віддалений режим роботи погано розуміли колеги - не дуже вміли вирішувати питання дистанційно, ще багато хто хворів стереотипом, що якщо тебе немає на робочому місці, то значить що ти й не працюєш. Але подякуємо коронавірусу, що таке мислення він для більшості “полікував”.

Похвально, що українські IT компанії зрозуміли, що ніякого “повернення в офіс” не буде, особливо в умовах війни, і дуже швидко адаптувалися, надаючи можливість людям працювати не лише з гнучкого робочого місця, а ще й за гнучким графіком, перетворивши офіси на щось типу коворкінгу, куди можеш прийти за бажанням, а можеш і не показуватися взагалі, просто виконуй свою роботу і будь на зв’язку.

Однак виглядає так, що “полікував” не всіх. І навіть Ілон Маск намагається загнати своїх співробітників назад в офіс, хоча й виходить не дуже добре. Люди просто почали масово йти з Тесли. Наприклад, нещодавно навіть пішов один з ключових співробітників Андрей Карпати, який займався автопілотом. Хоч він причину й не озвучив, але бажання звільнитися співпало з примусовим поверненням в офіс. Тут важливо зрозуміти, що він далеко не один, хто вирішив покинути компанію саме в цей час - можна говорити що співпадіння перетворюються на закономірність.

Але в штатах війни немає, і я дивуюся від того, що наше міносвіти не спромоглося налаштувати дистанційну освіту, наче війна не така страшна як коронавірус, та й ніякого досвіду онлайн-навчання не було зовсім.

Не складно передбачити, що крім повітряних тривог нас з вересня будуть чекати масові замінування, ще й не факт, що завжди будуть фейковими. Як тут можна говорити про якийсь навчальний процес, коли постійно треба буде відміняти заняття та бігати в укриття? А що робити в гуртожитках університетів, чи дійсно вдастся серед ночі всіх евакуювати в безпечне місце? Якось погано собі це уявляю взагалі. То питання жертв серед наших дітей тут буде стояти в ракурсі не “якщо”, а “коли”.

Крім того зараз за кордоном багато не лише дітей з батьками, а й вчителів. Одні готові навчатися онлайн, а інші - навчати. Якщо намагатися повертати їх примусово, не пропонуючи альтернативи дистанційного навчання, то нічого з того не вийде - ми просто втратимо і одних, і інших.

То власне про що тут говорити - робота вже перейшла в онлайн і “як було” вже не буде. І навчання вже треба було б перевести в онлайн, тим паче в умовах війни. Не бачу жодних аргументів щоб зараз в офлайн всіх заганяти, на думку приходить хіба те що в онлайні на фіранки збирати проблематично.