До 30 річниці незалежності України 30 родзинок української | #proМовУ
До 30 річниці незалежності України
30 родзинок української мови
1. Для двох різних звуків дві різні букви – Г та Ґ: Пішов на гулі, а приніс ґулі.
2. Літера Ї. Люблю її.
3. Апостроф. Такий маленький, а розділяє два фонетичні острови.
4. Повноголосся. Приємне вуху – берег, волога, голова, сором, солодкий.
5. Африкати дж, дз. Дзеленчать! Запропонуйте іноземцеві вимовити слово бджола. Складнувато, а наші ротики звикли.
6. Слова на и: ирій, ирод, икати, Кім Чен Ин.
7. Взаємозаміна в/у, і/й. Свідчення не лише милозвучності мови, а й її гнучкості та свободи.
8. Чергування з, із, зі, зо: з тобою, зі школи, із шовку, зо три!
9. Чергування постфікса -ся/-сь: зібралися всі/зібрались усі.
10. Чергування голосних і приголосних звуків. Це легко й зручно – рука/руці, нога/нозі, радість/радощі, сік/соку, несу/ніс.
11. Різні закінчення залежно від значення слова: листопада (місяць) – листопаду (процес), акта (документ) – акту (дія).
12. Подвоєний префікс по-: любимо ми попоїсти та попосміхатися.
13. Паралельні закінчення іменників у давальному відмінку: брату і братові, декану і деканові. Обираємо те, що звучить мелодійніше.
14. Строката палітра афіксів: жити, виживати, живити, поживішати, підживлювати, наживляти, животіти, житоньки.
15. Суфікси пестливості. Нескінченність. Спатки, спатоньки, спаточки, спатусі, спатуні, спатулькати, спатуняткати, спатунюськати... Зупинюсь, напевно.
16. Четверта відміна іменників. Слова, в яких з'являється суфікс -ат-, -ят-: кошеня, цуценя, лоша, теля тощо. Сюди ж і слова ім’я, тім’я, вим’я.
17. Кличний відмінок. Його мають лише найдосконаліші граматичні системи світу. Українська мова його зберегла – мамусю, доню, сину, друже, вітре!
18. Ідеально збережено усі три роди іменників. Усе зрозуміло – баран, вівця, ягня.
19. Наявність спільного роду іменників. Що логічно – сирота, плакса, забудько.
20. Перша особа множини наказового способу – будьмо, ходімо, перемагаймо, читаймо, кохаймося тощо. Ми вміємо робити щось разом, а не лише наказувати іншим.
21. Синтетична форма майбутнього часу. Коли можна одним словом сказати – любитиму, вивчатиму, пам'ятатиму.
22. Давноминулий час. Називає дію хронологічно першу з двох чи кількох минулих. В Акті проголошення незалежності України: Зважаючи на смертельну небезпеку, яка нависла була над країною..., Україна вийшла зі складу СРСР і проголосила себе незалежною.
23. Майбутній час дієслова перемагати. Дрібниця – скажете ви, але ж часом так важливо вірити: я переможу!
24. Вищий та найвищий ступені порівняння прикметників і прислівників: великий – більший – найбільший – щонайбільший!
25. Синонімічна розкіш: говорити, казати, мовити, висловлюватися, ректи, лопотати, патякати. Зупинюся, напевно. Їх 150.
26. Наголос має значення! Тобто реально вказує на значення слова – плачУ і плАчу!
27. Синтаксична свобода. Немає вимог до прямого порядку слів. Хочеш Василь критикує Дмитра, хочеш Василь Дмитра критикує, хочеш Дмитра критикує Василь, хочеш Критикує Дмитра Василь і т.д. Можемо переставляти слова, як завгодно, думку збережуть відмінки.
28. Безеквівалентна лексика, що не перекладається: галушки, гетьман, кептар, перепічка, смерека тощо.
29. Фемінітиви. Такі звичні та природні для української: майстриня, директорка, покоївка, правозахисниця.
30. Слова одразу з двома апострофами. Буває й таке: під'яр'я, над'яр'я.
