— Хлопці, — мовив він. — Я сподівався, що армія США допоможе н | Видавництво Пропала грамота

— Хлопці, — мовив він. — Я сподівався, що армія США допоможе нам у цьому бою, але здогадуюсь, що нині мусимо йти на самоті, доки злодії не втекли далеко вглиб країни. Мушу сказати, що я, скоріш за все, заведу вас зараз у пекло, але сподіваюсь, що я вас звідти і виведу. Але якщо є хтось, хто остерігається йти зі мною, то нехай скаже про це й залишиться тут. Я не триматиму на нього зла, бо ніхто з вас не підписувався на бої у Мексиці, тож ви не зобов’язані робити це, якщо не бажаєте.
Капітан замовк, та ніхто навіть не поворухнувся й нічого не сказав.
— Саме цього я від вас очікував, — задоволено повів він далі. — А тепер я розповім, що ж ми маємо провернути. Десь за милю звідси є горезвісне Ранчо-де-лос-Куевос, штаб мексиканських бандитів. На цьому ранчо є все, чого душа бажає, — оздоблені сріблом вуздечки й сідла, добрі коні й вишукана зброя. Нам потрібно його захопити. То гніздо банди головорізів, котрі роками грабували Сполучені Штати, вони вирощували своїх дітей у ненависті до нас і бажанні так само напасти на нашу країну! Вони вбивали наших чесних фермерів, зруйнували тисячі осель! А тепер ми маємо шанс відплатити їм. Безсумнівно, там повно озброєних бандитів, що вже чекають на нас, бо я переказав їх ватажкові — якщо вони ще раз увірвуться до Техасу, то ми прийдемо по нього і рознесемо його ранчо. Буде бій, і вони відчайдушно захищатимуться, але ми їх відшмагаємо, ще й як! Я знаю, що ви за бійці; я знаю вашу відвагу і що ви — найкращі стрільці всього Техасу. У вас вистачає набоїв, тож слухайтесь наказів і зберігайте спокій — і тоді ми захопимо це ранчо. Вдень ми нападемо, і я хочу, щоб ви постріляли всіх, кого побачите, — окрім жінок та дітей. Давайте покажемо приклад усім злодіякам, ґвалтівникам та вбивцям, як ми можемо впоратись із їх неподобством, і я покладаюсь на кожного з вас, що ви допоможете мені!
Промова його лунала довго, та все це було нам потрібно, і ми вже знали, на що чекати. Капітан умів надихнути своїх бійців на великі справи із непохитною певністю — за це його й цінували безмірно.
Коли він закінчив промову, ми повільно рушили за ним вузькою стежкою, через кущі й верболіз.
Словом, "Техаський рейнджер" уже майже готовий побачити світ