Прочитали й ми уважно доповідь Моніторингової місії ООН, присв | Протоієрей Олександр Клименко
Прочитали й ми уважно доповідь Моніторингової місії ООН, присвячену огляду ключових змін у ситуації з правами людини в Україні.
Що привертає увагу.
1. Укази Путіна про репресії щодо громадян України на окупованих територіях ідуть поруч, через кому, з рішеннями тих українських обласних рад, які заборонили УПЦ.
Тобто якщо раніше права людини в Україні порушувалися країною-терористом і агресором, то тепер Управління верховного комісара з прав людини фіксує, що й сама Україна вдається до дискримінації. А точніше ті її представники, які від імені народу чинять тиск на той самий народ, чиї інтереси вони мають представляти.
Окремий «привіт» у звіті передається місцевим та обласним радам Хмельницької, Рівненської та Волинської областей, які заборонили «діяльність УПЦ», так само, як це зробили облради Львівщини, Житомирщини, Вінниччини та Тернопільщини.
Таким чином, місцеві депутати не тільки виходять за межі власних передбачених законом повноважень, а й підставляють Україну, виставляючи державу перед міжнародною спільнотою порушником прав своїх же громадян.
2. Через кому йдуть такі злочини, як сексуальне насильство, знущання над полоненими, ситуація довкола Української Православної Церкви.
Знову-таки, якщо переважну більшість ганебних порушень прав людини вчиняла в нашій країні Російська Федерація, то в окремому пункті щодо УПЦ в першому ж реченні згадується Уряд України та місцеві органи влади, які «вжили низку заходів» проти УПЦ.
Згадуються й обшуки СБУ, й підозри, й повістки, й навіть ув’язнення митрополита Павла. Моніторингова місія ООН ці дії кваліфікує як такі, що містять ознаки порушення прав людини, і свідчить, що з боку ООН було вжито «адвокативних зусиль, завдяки яким влада України не стала виселяти монахів УПЦ з Лаври у встановлений термін — 29 березня».
3. Мова ненависті таки існує. Нас звідусіль намагаються переконувати, що про УПЦ пишуть у ЗМІ погано, «бо так воно і є». Однак моніторинг зафіксував і передав у звіті «сплеск мови ненависті й кілька випадків насильства проти членів УПЦ».
І знову фігурує український Уряд, який разом із правоохоронними органами не зміг «ефективно протидіяти інцидентам, пов’язаним із мовою ненависті», а в цілому дії Уряду, спрямовані проти УПЦ, мають вплив, який ООН трактує як можливо дискримінаційний.
***
У підсумку.
Представники влади та Уряду зокрема не тільки паплюжать для нас, громадян України, поняття законності та правового захисту, а й нашу державу виставляють з ганебного боку — ставлячи своїми діями її в один ряд з диктаторськими діями путіна та агресією російської федерації.
