І знов самотність Спокійна, ніким не порушена, але з'їдаюча і | Провулок

І знов самотність

Спокійна, ніким не порушена, але з'їдаюча і болюча. Хочеться виправдатись, мовляв, є вагомі причини цього усамітнення. Та, спостерігаючи за тим, як кипить життя навколо, мимоволі просочуєшся заздрощами і смутком. І тепер ти готовий віддати навіть голос, аби тільки забути почуття самотності, або розчинитися на піну соціуму-моря. А можна просто вилити переживання у вірші, як це зробив Ваня Бондарюк, та поділитися із вдячною публікою Провулку!

"Поїзд Ворохта – Коломия. Літні вечірні хмари опустилися низько і супроводжували мандрівнків. Тобто мене і пару людей, що спілкувалися мовою жестів. Я їхав сам і спостерігав свою самотність і їхню досконалість у тому моменті. Вони вміють жити по-справжньому. Вони не скажуть люблю один одному голосом, бо так вони влаштовані, але є один у одного. Я не скажу це нікому, бо в мене немає нікого."