/circle/ pro: повітря у місті таке прохолодне і рідне свідомос | Провулок
/circle/ pro: повітря у місті таке прохолодне і рідне свідомості що попри всю фізику нашого метафізичного світу тіло ламає пороги земного тяжіння у стан невагомості думки сходять з розуму розум же сходить з орбіти саме між цими будинками з їхнім життям та історією саме між цими деревами з їхнім корінням могутнім тіні похованих спогадів сходяться фантасмагорією згадується минуле загадується майбутнє
I. у кожного з тих хто деталями створює простір у кожного з тих хто виходить з тобою в перервах на каву навіть у неї в частині тебе яка ділить з тобою постіль траплялося щось жахливе траплялося щось цікаве іронія в тому що все і у всіх відбувалось однаково іронія в тому що лик архетипу різниться лиш фоном дивись не дивись дешифруй мову символів знаків ганяйся за власним хвостом переходь рубікони до тебе вже сто поколінь пролетіло цей спринт мільйонами писана наших років хрестоматія мільярдами зроблені висновки кинута нить в лабіринт поріз на долоні від неї - уся хіромантія життя - геометрія часу що коло вивчає в деталях історія - завжди голодний та злий уроборос у підсумку все що нам треба - просто йти далі у підсумку все що нам треба - слово та голос які нам даються із подихом першим зникають - з останнім які і є нами є тим що ми звемо собою ножі що розв'язують війни ґвинти що тримають кохання людей найболючіша точка людей найсмертельніша зброя
ІІ. невпевнені спроби невпинно йти далі без сумніву й страху шукати свій шлях навпомацки борсатись в кублі зі зміями пізніше дізнатись - це те що у них називається шляхом і найжахливіше - це те що у них називається мріями дощі прохолодні омиють тіла покалічені богом зіллється замучена кров у єдиний широкий потік і доки тебе ще несуть завжди втомлені ноги іди переходь нескінченний перехідний вік зрікайся всіх ідолів поглядів віри вмикай лаконічність навчися втискати життя в кілька фраз на листку біографії народження через страждання рух і статичність щасливі усміхнені лиця в затертих німих фотографіях двори будмайданчики простір шкільних коридорів ілюзія легкості та зрозумілості всього що буде засни і прокинься у невиліковний світ хворих візьми сигарету уперше пусти її в груди і ніби усе набуло ясносірості стало багатосерійним у сни лізуть кращі моменти твого існування дитинство та друзі двір ігри у війни хто ж знав що це все було лиш тренуванням
ІІІ. мій страх перед чистим листом як на ньому з'явилась вона - весь сенс непридуманих та недописаних книг в країні стає прохолодно в країну приходить війна вона залишається ним я - її власний бліцкриг на вулицях хаос зі зляканих лиць та безликих військових із танків вагонів землею ідуть ешелони у паспорті - фото її кишенькове в думках - її очі обличчя тендітні долоні у снах відчуваються всі її гострі хребці дивлюся у дзеркало - я є іржавим залізом вона за спиною стоїть із ножем у руці і мені під лопатками робить надрізи суть в тому що кожен із нас має схожих людей суть в тому що люди ці - вікна вливають у темряву колір ми всі - безкінечний ланцюг із народжень кохань та смертей ми всі у таблиці віків лиш порядковий номер це все вже було це все вже траплялось раніше історія з часом - два спільники багатовічної змови про це вже писали підручники про це вже складалися вірші напишуть іще бо це трапиться знову
epi: прощається ніч і відходить за обрій з останньої колії повітря і досі як рідне хоч пахне смолою та потом західний вітер приніс пересолений смак меланхолії землею і досі ходиться і буде ходитися потім саме між цими кварталами з їхніми битими стінами саме між цими дворами із їхнім світанком безлюдним саме у цій безкінечній країні з містами-руїнами згадується минуле загадується майбутнє
