Як допомогти близьким впоратися із самотністю? Зустрічаюч | Псих в тобі
Як допомогти близьким впоратися із самотністю?
Зустрічаючись на сходах із самотнім сусідом, вислуховуючи по телефону сумний монолог старого друга, ми відчуваємо жалість, бажання допомогти, а іноді відчуження або гостре почуття власної провини через переживання ближнього. Як правильно поводитися у цій ситуації?
Навіть якщо ми самі не відчуваємо почуття самотності та порожнечі у своєму житті, воно все одно може вторгатися в наш світ, поступово чи досить безцеремонно.
Чого не варто говорити співрозмовнику, який довірився нам та поділився проблемою самотності?
Не знецінюйте
«Ой, та кинь ти! Дурниця! Не варто переживати! Це ти одинокий? Та ти самотніх не бачив! Іншим буває куди гірше!» Тому, хто втішає, може здаватися, що страждаючий перебільшує свої проблеми, хоча цілком імовірно, що об'єктивна ситуація і насправді не така вже трагічна.
Проте суб'єктивні страждання людини тут применшуються, а його почуття ігноруються, якщо навіть не висміюються. Тобто про втіху говорити вже не доводиться.
Не обнадіюйте
«Все буде добре! Ось побачиш, як ти захочеш, так і буде!» Утіха у формі обіцянки дива. Брехня з почуття жалю — пастка. Таке уникнення чесного погляду на ситуацію хоч і може принести тимчасове заспокоєння, але проблему не вирішить.
Не залякуйте
«Якщо ти продовжуватимеш у тому ж дусі, то буде ще гірше! Одумайся, поки не пізно, наслідки можуть бути незворотними!» Насправді такі фрази використовуються для маніпуляції іншим без поваги до його свободи, вони не залишають можливості вибирати і можуть призвести до протилежного результату — розпачу і депресії.
