Говорить він, а соромно мені Червоне обличчя, спітнілі руки, | Псих в тобі

Говорить він, а соромно мені

Червоне обличчя, спітнілі руки, бажання провалитися крізь землю, а винен інший — знайоме?

На думку психологів, сором — найкорисніша і найбільш руйнівна емоція. Людина, поневолена цим почуттям, гостро відчуває, як пригнічується її особистість. Сором — емоція, яку ми відчуваємо через свою соціальність. Це страх того, що суспільство може нас відкинути.

Ми засмучуємося, потім злимося на себе або інших людей, які змусили нас зробити якийсь вчинок, а потім можемо знову почати соромитися своїх думок. Утворюється замкнене коло із негативних та важких емоцій — вибратися з нього вкрай непросто.

Що важливо враховувати, якщо відчуваємо сором?

Сором не дорівнює вині.
Вину треба випробовувати, вона спрямовує людину. Сором руйнує її особисті психологічні та фізіологічні особливості.

Сором деструктивний.
Він підкреслює неспроможність людини, змушує замислитися про її існування, що у деяких випадках призводить аж до ОКР і відходу людини з цього світу (в псих. захворювання чи принципі).

Сором — це маніпуляція.
Батьки вдаються до нього, щоб направити поведінку дитини в русло загальноприйнятої норми, але часто роблять це в знеособленій, неконструктивній формі. В результаті діти лякаються, реагуючи на зміну батьківського настрою, і припиняють робити щось через страх.

Як боротися із соромом?
Як і у всій психології, процес боротьби з такою емоцією починається з виявлення її джерел та опрацювання блоків та тригерів. Тут варто пам'ятати, що незважаючи на марність сорому, він теж емоція і соромитися його в жодному разі не треба.

Оточіть себе тими людьми, з ким ви почуватиметеся в безпеці. Таким чином ви точно знатимете, що вас приймають як особистість.

Стійте за себе. Незважаючи на суспільство, після опрацювання емоції слід пам'ятати, що ми різні особи, чим і створюємо цікаве суспільство. Кожен унікальний і за це варто соромитися – навпаки, це розвиватиметься.