Природа такого невдоволення для багатьох лежить у сучасному ко | Медіа, людина, держава

Природа такого невдоволення для багатьох лежить у сучасному конфлікті між значними можливостями і обмеженою здатністю їх реалізувати. Нам було простіше, бо тоді, як я казав, обмеженими були і можливості.

Брак реалізації в Україні - це прямий наслідок придушення державою ринку і ринкових відносин. Ринок - це передумова реалізації важливих планів і бажань людини. Держава вбиває ініціативу, зв'язки між людьми, порушує систему зворотнього зв'язку і викривляє орієнтири і цінності в суспільстві.

На заміну успіху кожного держава запроваджує ідеологію "спільного успіху", коли критерії успішності визначаються начальством, а долучитися до успіху можна лише у складі єдино можливої в державі "спільноти мас" - народу. Успішним можна стати лише разом з усіма іншими. Отже передумовою відчуття самореалізації є спочатку "інтеграція" у народ.

Поза народом людина має відчувати себе непотрібною і зайвою. Це веде до розпачу і втрати віри у себе. Але як долучитися до народу, якщо це уявна сутність, фантазія вигідна для політиків, інструмент пропаганди? Єдиний вихід - зовнішні ознаки і особливості поведінки.

Що вважатися частиною нарду необхідно користуватися українською мовою, вважати Бандеру - героєм, пам'ятати, хто був першим президентом, святкувати разом з іншими, співати однакових пісень. І ще - ненавидіти тих, кого скажуть, і любити "своїх". Саме так було і за часів СРСР. Інший контекст, але та сама природа явища. Підміна індивідуальної сутності людини, колективною.

У пропаганді "народності" державне начальство переслідує свої цілі, а саме закріпити свою владу на певній території, гарантувати покорність підлеглих, знищити індивідуалізм, не сумісний з соціалізмом, посіяти серед людей відчуття неповноцінності і нездатності опиратися визначеній начальством долі.

Українці це не народ, а спільнота людей, які живуть поруч, але кожний своїм життям. Право і ринок дозволяють їм співпрацювати і багатіти у мирі і порозумінні незалежно від мови, віри чи відношення до армії. Спільним фундаментом для українців є право власності, яке в першу чергу, придушується державою. Тільки окрема людина є власником, народ - ніколи. Це і потрібно начальству. В цьому сенс створення народу - це бідна маса, без власності, без відповідальності за себе, з відчуттям неповноцінності і нездатності щось змінити.

Власність починається з власності на себе. Тому дуже нерозумно марнувати цю власність - себе, своє життя, свої мрії і бажання заради того, щоб стати однаковим, звалюючи відповідальність на начальство, яке спекулює на слабкостях людей, перекориваючи їм доступ до знань.