«У цю мить я скидаюсь на порцелянову ляльку - легка, нежива, | Таверна читача ✨
«У цю мить я скидаюсь на порцелянову ляльку - легка, нежива, бездушна»
«Порцелянова лялька» - Наталія Чайковська
Від видавництва "Нора-друк"
336 с.
6/10
Прочитавши анотацію до книги, я подумала, що це буде детектив, але вийшло, що це соціальний трилер.
Книга починається драматично: «Похоронна процесія рухається в напрямку кладовища». Адже чоловіка головної героїні знайшли мертвим. Усі співчувають Марті, а вона нарешті за п’ять років видихає вільно. Вийшовши заміж за малознайомого чоловіка, вона сподівалася на щастя й хотіла втекти від минулого, а натомість отримала - домашнє насилля.
Цікаво, як авторка обіграла сам сюжет. Адже спочатку читач бачить теперішнє - Марта на кладовищі, де ховають її чоловіка, а тоді читачів із 2021 переносять у 2016 рік, коли все й почалось. Після цього на нас чекає оповідь життя героїні протягом цих років.
А життя в неї було складне. У дитинстві були проблеми з батьком, мати померла від хвороби, натягнуті стосунки з братом. Та все одно я не дуже розуміла дії героїні. Їй тільки 26 - все життя попереду, але вона чомусь зациклена на тому, що нікому не потрібна. Так, батько пив і бува грубив їй. Але в неї є робота, подруги, в чому проблема?
Я хотіла співчувати Марті, але не могла, бо вона була сама винувата в тому, до чого привезло її життя. Я не розуміла, як можна вийти заміж за людину, яку ледь знаєш, як можна залишатися з людиною після насилля психологічного й фізичного? Відмовки про те, що їй ніхто не допоможе й поліція не повірить для мене були тільки відмовками - у неї були подруги, у неї був дуже добрий друг, який звав навіть до себе, у неї був брат, а ще зараз добре працюють різні організації, які надають допомогу постраждалим від насилля (писала матеріал про це, тому трохи в курсі). Отож я хотіла співчувати Марті, але постійно тільки бісилась від її вчинків і логіки. Коли вона питала в себе: «Чому це відбувається?», то я хотіла кричати на неї: "Бо ти це дозволяєш!"
Але в цілому книжка написана дуже добре. Мені сподобався стиль авторки, текст написано так легко, історія читається буквально за день або за два вечора. Написана від першої особи, щось типу щоденнику (є місяці, дні тижня, роки).
Авторка порушує важливі теми: домашнє насилля (фізичне й психологічне), алкоголізм; занижена самооцінка; проблеми в спілкуванні батьків та дітей; не вміння пробачати. Домашнє насилля - актуальна й важлива тема, адже зараз багато людей страждає від цього, хочеться вірити, що ратифікація Стамбульської конвенції, а також книги на цю тему допоможуть зменшити кількість таких випадків.
Книга схожа сімейні мелодрами, які часто показують по ТБ, тому, якщо любите щось таке - буде цікаво. Я більше очікувала тут детективу, тому трохи вийшло не моє.
А ви вже читали цю книжку, як вам?
#книжковий_відгук
