2022-01-25 14:16:05
25 січня 1872 року, 150 років тому народився Микола Скрипник - видатний революціонер, більшовик, ленінець.
Під час навчання в Санкт-Петербурзі був членом соціал-демократичних об'єднань (ймовірно "Робітничого знамена"), що в 1901 році солідаризувалися з ленінською "Іскрою". Поступово М. Скрипник приєднався до більшовиків. В 1905 році вже був делегатом ІІІ з'їзду РСДРП. Партійна робота змушувала його "подорожувати" по містам Росії, Сибіру, України, Прибалтики та Західної Європи.
Неодноразово за партійну й революційну діяльність був засуджений і відправлений на заслання. Так, в 1902 році був засланий, звідки втік і продовжив далі підпільну роботу. В 1907 році був засланий в Туруханський край, звідти також організував втечу. В 1908-1913 знову був на засланні в Якутії. Загалом Скрипника арештовували 15 разів, 7 разів карали засланнями, з яких він 5 разів тікав.
Під час революції 1905 року Скрипник у вирі подій - він секретар Петербурзького та Ризького комітету РСДРП. За революційну діяльність в Ризі і організацію збройного повстання був заочно приговорений до смертної кари.
Після того, як Лютнева революція 1917 року скинула самодержавство Скрипник, що мав величезний авторитет серед робітників Петрограду починає працювати в сфері організації та адміністрування фабрично-заводських комітетів - однієї з форм революційної самоорганізації робітників на підприємствах. В умовах революційного процесу 1917 року ці органи займалися виборами робітничих депутатів у ради, керували страйками, втручалися в порядок винаймання та звільнення робітників, організовували охорону заводського майна у випадках коли налякані капіталісти хотіли розпродати або вивезти обладнання за кордон. В разі втечі власників та адміністрації - фабзавкоми займалися адмініструванням підприємств, діяли в рамках встановлення робітничого контролю на підприємствах. Миколу Скрипника обрано до Центральної Ради фабзавкомів Петрограда, де він працював як голова та секретар. Ця рада стала по суті центром для всіх фабзавкомів по території колишньої імперії. Під головуванням М. Скрипника було організовано І Всеросійську конференцію фабзавкомів на передодні повстання петроградського робітництва - 17-22 жовтня 1917 року. Рішення конференції, окрім питань пов'язаних з виробництвом та робітничим контролем відіграло важливу роль і в переході влади в республіці до демократичних органів - рад. Під час повстання петроградських робітників 25 жовтня (7 листопада) 1917 року, М. Скрипник був одним з його організаторів в складі Петроградського військово-революційного комітету.
Після Жовтня 1917 М. Скрипник продовжував роботу в Петрограді (він був двічі членом Всеросійського Центрального виконавчого комітету), потім в Україні (член Народного секретаріату УНР, організатор Всеукраїнських з'їздів Рад, один із засновників Компартії України) та Москві. Під час подій революції в Україні працював в державних органах УСРР, був головою особливого відділу Південно-Західного фронту в РСЧА.
Про його діяльність як покровителя українського мистецтва (особливо літератури), борця за грамотність народу України та українізатора неодноразово розкажуть сьогодні різні ресурси - як ліві, так і "патріотичні". Тут же хотілося наголосити на тому, що в першу чергу це був видатний більшовик та революціонер, ленінець та дисциплінований партієць, що на совість виконував важку роботу яку на нього покладали революційні часи - фабзавкоми, безпека республіки, партбудівництво, фінанси, інспектування, просвіта і багато всього іншого.
Трагічною історію його життя робить лише те, що не дивлячись на свою можна сказати бездоганну революційну біографію, він потрапив в опалу, виявився ледь не "ворогом народу". Він залишився вірним своїх принципів та революційних поглядів і не зміг терпіти того, що відбувалося навколо. Не перший і не останній зі своїх колег та товаришів він востаннє використав свою зброю 7 липня 1933 року.
Посилання на роботи, оцифровані “Шквалом”:
Шляхи співпраці національних культур
Національне відродження в сучасних капіталістичних державах на прикладі Закарпатської України
78 viewsedited 11:16