Іноді можна натрапити на фото родезійців, озброєних пістолет | Родезійський Фронт
Іноді можна натрапити на фото родезійців, озброєних пістолетами-кулеметами та, набагато рідше, карабінами у пістолетному калібрі. Вони були надзвичайно популярними у цивільних, приватних охоронців, поліціянтів та бійців Родезійських Сил Охорони. Втім, ви ніколи не зустрінете фото бойового слідопита, спецпризначенця чи скаута, озброєного цим типом зброї. І хоч, на перший погляд, така зброя непогано підходить для солдат, що багато часу проводять в буші, у них були свої причини надавати перевагу іншим видам озброєння: гвинтівкам, кулеметам та навіть дробовикам.
Однією з причин впевненості солдат у нераціональності вибору пістолета-кулемета при вистеженні була історія, гарно відома кожному офіцеру родезійської армії.
Отже, наприкінці 50-х років у Кенії повстання Мау Мау досягло свого піку. Мау Мау були бандами молодих людей з племені Кікуйю, які боролися на незалежність від Британії за допомогою відверто варварських методів.
Одного разу, група британських солдатів блокували район, в якому переховувалася одна з таких банд. Він знаходився високо в лісах Абадар, на схилах гори Кенія. Всіяний густими поростями бамбуку, погано освітлений і дуже вологий, цей ліс був місцем вкрай неприємним. Британський патруль провів грамотний аналіз дій терористів, та організував засідку в місці, де стежка проходила через гірський струмок. Бійці провели кілька днів на позиціях- вони змерзли, наскрізь промокли, але були рішуче налаштовані на блокування і знищення якомога більшої кількості терористів.
Бандити відчували небезпеку та вирішили обійти район аби знайти більш безпечне укриття. Вони приховано просувалися вздовж стежки, напружені й налякані, все ближче і ближче підходячи до місця засідки. Коли вони досягли струмка- то потрапили під шквальний вогонь та кинулися перебиратися на той берег. Декілька з них було вбито в той час, як інші розсіялись десь в бамбукових паростях.
Командир терористів, кривавий злочинець, на ім'я Дедан Кіматі, вже давно перебував в розшуку за вчинені ним злодіяння. В цей день він був вдягнутий у стару британську шинель з важкого сукна та був обвішаний усілякими особистими речима, як от ложки і фляги, як це було заведено в тій банді.
Чіпляючись за своє життя, Кіматі кинувся тікати вниз по струмку і один з британскьих солдатів кілька разів поцілив його з свого 9-мм карабіну Pachett. Втім, лідеру бандитів вдалося втекти, хоча йому в спину прилетіло кілька куль всього з 25 метрів!
Під час розбору операції той солдат, що влучив в Дедана дуже жалівся, що він чітко бачив, як кулі влучали в бандита, але відлітали від його спини. Дещо пізніше, під час експерименту було виявлено, що британські 9-мм 129 грейневі кулі з суцільною оболонкою не завжди пробивали навіть мокру армійську ковдру, складену вдвоє.
В результаті своєї "магічної" втечі, Кіматі отримав містичної репутації серед місцевих забобонних селян Кікую, яку він усіляко підтримував. Бандит стверджував, що його неможливо вбити британськими кулями та ще протягом довгих років продовжував свою терористичну кампанію, калічачи та вбиваючи місцевих африканців своїм гострим списом. Врешті-решт британці таки спіймали його та повісили- в покарання за всі скоєні ним злочини.
І хоч скептики можуть поставити під сумнів цю байку, (я й сам сумніваюсь в її правдивості, бо гарно знайомий з можливостями подібних боєприпасів)- офіцери все ж сприймали її більш ніж серйозно, а тому були рішуче проти використання карабінів у пістолетних калібрах під час автономних операцій в буші.
На фото- той самий Дедан Кіматі (зправа) , садист на вбивця, якого в наш час називають "борцем за свободу".
