Мав бути пост про музику. Але буде про свята. Чи святкую ден | Ряса ІМХО

Мав бути пост про музику. Але буде про свята.

Чи святкую день Валентина ? Тепер ні. Чому? Відповідаю.

Я дуже любив цей день. Люблю не вимушені свята і зробити, ще один прояв любові. Але це свято дуже деградувало.

Пам’ятаю 14 лютого 15 років тому. Мені 8 років. Купив з 30 валентинок. Дарував дівчатам (я був дуже влюбчивим), подругам, мамі, бабусям.

Тут буде смішна історія. Подарував валентинку бабусі і не прочитав текст. Там написано «люблю тебя за твои карие глаза». Бабуся мала… тільки одне каре око, а друге зелене (поліхромія- різні кольором очі). Тому валентинка була тільки на 50% правдою.

Повернемось до свята. Свято в той час було не вимушене і світле. Це було фестиваль спонтанного прояву уваги. А зараз… все стало «чорті шо». Деградація від «не вимушеного» в штамповку «букетік, канфєти, рестік, подарунок». Емм най огидніше це вихваляння і вимірювання «кому що». Як у тій гидкій пісні «єту сумку мнє муж купіл, єти ролекси мне муж купіл»