Про Суперлюдей SUPERHUMANS, що зцілюють душі Суперлюдей. Складними буквами, але з гарним кінцем.
Шляхом Львів-Харків, а може Херсон…
•коли життя Воїна у бою миттєво обривається,- жах трагедії, відчаю та болю залишається рідним та побратимам.
•зовсім інше- поранення, тяжкі кантузії та… грьобані ампутації. У моменті- рідко боляче. Знеболюють до купи шок, адреналін та природній страх за межами людської волі. Боротьба не боротьба. Не паніка, не відчай, але часто дезорієнтація і солодкі провали.
•еваку потрібні час і вікно, а до «стабіка» у такі моменти шлях тривалістю у безкінечність. Турнікети і спритність/притомність Побратима поруч у гостру мить,- то є визначальним фактором шансу на життя. Під тиском стійкого запаху власної крові, що усюди.
Я не знаю, що з перерахованого жахливіше: безпомічність чи усвідомлення невідворотності «як було- вже не буде».
Відчуття невідворотної «неповноцінності», що наступила зненацька та миттєво в результаті ампутації, приходить трохи пізніше.
Радикально то буває, наприклад, коли на операційному столі доктор-ангел звертається :
-Козак, ти при свідомості, і я мушу отримати твою згоду на ампутацію залишку кінцівки.
-Док, іди нах, лівої чи правої?
-Правої, синку. Лівої вже нема…
Звідки ті відчуття, як ноги-руки усі на місці? Я помирав одного разу. По-дорослому і тривало. Не на війні. Три місяці до ряду, з відкритими глибокими дірками у тілі, вирізаними шматками розміром з долі кавуна, тому не шитими, під цілодобовим оксикодоном. Три грьобаних місяці, десять операцій і півроку подальшого відскоку від влитої наркоти. Той запах крові, солодкі провали, марево, безкінечні судоми …
То все на межі свідомості, у цілодобовій присутності любої Крил поряд. Ото пережила кохана.
Але про Superhumans.
Скочили з Крилами з фронту до них в інтересах наших поранених пілотів. До міста Лева. Вчора вони урочисто відкрилися. Відкрилися урочисто лише після того, як та машина повного комплексу фізіологічної та психологічної реабілітації військових протягом року існування вже зцілила 600+ зневірених душ, давши нове життя і сприйняття, навчивши заново пересуватися, доглядати за собою та рідними, займатися спортом і справами, а головне- вірити у власні сили та впевненно відчувати повноцінність, навіть бійців з трьома та чотирма ампутаціями.
Роботу Команди Суперлюдей я не назву злагодженою. То не фірма, не рота і не конвеєр. Вони глибоко-родинно-сплетені у спільноту, як мурахи у мурашнику. Різниця в тому, що злагоджена колонія мурашника живе за принципом свій-чужий. Суперлюди вони ще тому Суперлюди, що прибулі під їх опіку Воіни відчувають себе Суперлюдьми у тому середовищі з першої миті перебування.
І дітки, що травмовані в результаті бойових дій, теж.
То не реклама. Жодного імені. Гугл у поміч.
Атмосфера, рівень опіки, освіченності, високотехнологічного оснащення та всього того, що ми з Крилами побачили і почули від сотні присутніх на дійстві Воінів-Суперлюдей, викликали той набір спочатку складних букв, що Ви дочитали до цього місця.
То реальна нова історія України. України, що не чекає і не плачеться у серветку. А бере і робить.
То краща інвестиція в обʼємі 50 млн долл, що я бачив за свої майже 50 рочків життя. Інвестиція у Націю.
Респектую та пишаюся.
Фото: Антон Кулаковський
А тепер до справ. Вже на фронті.
МАДЯР
21.06.24
Telegram YouTube FВ FВ RB Insta
