«Є ЛЮДИ, МОВ ЗОРІ…» 30 років тому, 8 липня 1989 року, помер | Меломанія
«Є ЛЮДИ, МОВ ЗОРІ…»
30 років тому, 8 липня 1989 року, помер видатний композитор-пісняр, музичний педагог, фольклорист Платон Майборода. Більшість його творів – лірика, що стверджує загальнолюдські гуманістичні духовні цінності.
У родині Платона Іларіоновича Майбороди всі любили музику та знали багато народних пісень. Платон змалку навчився грати на балалайці. А брат Георгій, який першим у сім’ї торував шлях у музичне мистецтво, навчав його музичної грамоти.
Любов до музики, палке бажання самому опанувати це високе мистецтво породили рішення вступити до Київської консерваторії (1934), де вже навчався старший брат Георгій Майборода у класі видатного композитора і педагога Лева Ревуцького. Втім знань, на жаль, виявилося недостатньо для вступу. Проте талановитому юнакові пощастило: Лев Миколайович взяв його до себе у клас композиції до Київського музичного училища. Велика обдарованість, чудова пам’ять, наполегливість та вимогливість до себе допомогли П. Майбороді завершити чотирирічний курс музичного училища за два роки. У 1938 р. він став студентом Київської консерваторії. За порадою Л. Ревуцького Платон, окрім програмних занять, серйозно вивчав українську народну пісенність, щороку брав участь у фольклорних експедиціях.
Невдовзі почалася Друга світова війна і брати Майбороди пішли добровольцями на фронт.
Наприкінці 1945 року Майборода повернувся до Києва після демобілізації і 1947 року закінчив композиторський факультет Київської консерваторії. Майже шість років Платон Іларіонович працював викладачем у Київському музичному училищі ім. Р. Глієра та у вечірній музичній школі для молоді.
У 1949 році відбулося знакове знайомство П. Майбороди з відомим українським поетом-ліриком Андрієм Малишком, який надзвичайно тонко відчував музику і не тільки писав вірші, а й сам створював до них мелодії. Зустріч ця переросла в глибоку творчу дружбу. Багатолітня співпраця Майбороди і Малишка розпочалася із написання «Колгоспного вальсу», який набув широкої популярності.
Достатньо мовити лише три слова — «Рідна мати моя», і будь-хто відразу заспіває геніальну «Пісню про рушник» на вірші Андрія Малишка, хоча може й не назвати імен її авторів. Немає у світі українця, який би не знав цього гімну Матері. А ще ж знаменитий «Київський вальс» («Знову цвітуть каштани…»), перші такти якого десятки років були позивними Українського радіо, «Вчителько моя», без якого й сьогодні годі уявити жоден шкіль¬ний випускний бал, «Моя стежина» («Чому, сказати, сам не знаю…»), «Ми підем, де трави похилі» та ще чимало пісень-перлин на Малишкові вірші. Платон Майборода та Андрій Малишко - цей творчий тандем є справді феноменальним.
Творчий доробок українського композитора – лауреата Шевченківської премії, народного артиста України – Платона Майбороди включає вокально-симфонічні твори, увертюру для симфонічного оркестру, музику до театральних вистав та кінофільмів, понад 100 пісень, багато з яких увійшли до духовної скарбниці українського народу. Вони відіграли важливу роль у розвитку української пісенності XX століття, найкращі з них стали її класичним надбанням, а ряд творів збагатили пісенну скарбницю світового мистецтва.
На фото: Платон Майборода і Андрій Малишко із дружинами на відпочинку
