2023-03-10 02:35:39
мистецтво для мене - намагання вижити. те, що дає сенс та місію, надію та заспокоєння. без нього я відчуваю себе таким маленьким та кволим, неймовірно самотнім, зайвим. я дуже хочу говорити, патронувати, ділитись - подарувати світу себе та свої очі, своє серце.
мене не цікавить ні впізнаваний стиль як естетична форма, ні неабиякий ідейний концепт - мої роботи про почуття та миті. скільки себе пам’ятаю, завжди щеміло серце та спиняло подих, коли місяць перетворював засніжені дороги на декорації з паперу. в теплій кімнаті з помаранчевим світлом лунало піаніно і сміялись діти, а я нудився у маминому кабінеті. жінка, промайнувша повз, пахла як весна та щось до болю рідне. річні води блищали на сонці, а на березі, серед туману, танцювали арлекіни та блазні. казка астрід ліндгрен про сестру, що живе за рожевим кущем, і вмирає, коли народжується хтось менший. все, що не так легко виразити.
кожна людина важлива, така унікальна та знайома водночас, і саме тому мене можна любити.
я хочу щоб глядачі думали та пригадували, дивились довго, не велись на перше враження від барв та сюжету. маленьке та велике: прості речі складні та глибинні, а складні можна упростити до декількох слів. масштабні трагедії відбуваються кожен день. ось що справді дивує та захоплює мене, цей плин та чудернацькість життя, його вага та іронія. божественна ніжність та розриваюча кістки руйнація.
43 views23:35
Р
