Варіант 3. «Неконституційність закону». Реалізується через пря | Російська гібресія

Варіант 3. «Неконституційність закону». Реалізується через пряме повноваження Конституційного Суду визнавати закони неконституційними, що передбачає їхнє скасування.

Так, рішенням Конституційного Суду України No 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року визнано неконституційними низку положень закону України «Про запобігання корупції» та, відверто вийшовши за межі своїх повноважень, скасовано кримінальну відповідальність за декларування неправдивої інформації, тобто самої ст. 366-1 КК України, що призвело до конституційної кризи та створило реальну загрозу припинення західної допомоги, принаймні у тому обсязі, що надавався під умову створення антикорупційної системи в Україні.

Зазначене слід розглядати як першу активну дію операції по припиненню допомоги Україні.

Умови, що спряють реалізації операції:

• призначення суддів (у тому числі Голови Суду) за часів президенства Януковича, що передбачає певні персональні «боргові зобов’язання» перед політиками, що збереглися в ОПЗЖ;

• «вербувальна уразливість» або іншими словами наявність факторів тиску на суддів з боку агресора (земля в Криму, родичі – громадяни РФ, мають в країні агресорі фінансові надходження тощо);

• особиста зацікавленість суддів (є що приховувати від антикорупційних органів, низка суддів фігурує в справах НАБУ);

• корупціогенність судової системи України (корупція є ключовим інструментом рФ у «гібридній війні», разом з російськими інтерпретаціями «верховенства права» та «свободи слова»).

Операція розпочата стрімко – зі скасування антикорупційних норм одразу після місцевих виборів та, як свідчить реакція Президента України, несподівано для керівництва держави. При цьому визнано наявність зовнішнього впливу на рішення Суду.

Відбувається й інформаційний супровід операції. В інформаційному просторі фокус уваги суспільства спрямовується на Конституційний суд, корумпованість суддів, ліквідацію антикорупційної інфраструктури. Разом з цим свідомо замовчується головна ціль агресора, яка полягає в руйнації допомоги Україні з боку країн заходу.

Певним дисонансом у медійному мейнстрімі прозвучав заклик секретаря РНБО України до того, щоб оцінювати події з точки зору війни, яка ведеться проти України та фраза Президента про те, що руйнується система допомоги Україні, якої вона вкрай потребує. «Ми відслідковуємо чіткі дії групи осіб, які спрямовані на знищення української державності... Більш того, в те, що в цьому брала участь країна-агресор - в мене немає сумнівів», - заявив він.

Створений прецедент для подальшого скасування й інших законів, що є основою для подальшого стрімкого розвитку операції.

Станом на кінець 2020 року на розгляді у Конституційному суді України знаходилися подання народних депутатів щодо неконституційності положень законів України «Про Державне бюро розслідувань», «Про запобігання корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», «Про Вищий антикорупційний суд», чинність яких безпосередньо впливає на підтримку України Заходом.

Стримуючим фактором у проведені агресором операції є рішуча реакція на рішення Конституційного суду з боку як влади, так і громадянського суспільства. Ця реакція свідчить, що незважаючи на масштабність проведених у підготовчий період розглянутих нами інформаційних операцій, вони не були достатньо ефективними і не досягли наміченої агресором мети.

А реальна перспектива опинитися на лаві підсудних не за недекларування, а за державну зраду, будемо мати надію, зупинила рішучість суддів щодо руйнівних для держави рішень.