Павло Жебрівський пише про статтю статтю авторитетного німецьк | Російська гібресія

Павло Жебрівський пише про статтю статтю авторитетного німецького історика і публіциста, професора Міхаеля Штюрмера для видання Die Welt під назвою «Росія хоче вести війни, які не спроможна оплатити» (https://bit.ly/3yFTSm4) :

Кремль бачить своє військове майбутнє в гібридних війнах. Вони ведуться нижче порогу, який би змусив НАТО втрутитися, але забезпечують Росії статус світової держави. Це вже працює на Сході України та в Сирії, але коштує дуже дорого. Необхідно зрозуміти цей складний взаємозв’язок між «Росією військовою» і «Росією економічною», щоб потім крок за кроком знову застосувати досвід холодної війни – підсумовує аналітику та надії М. Штюрмер.

Війну на українському Донбасі автор розглядає як один із майданчиків ширшого конфлікту на всьому балтійсько-чорноморському просторі. У ньому боротьба ведеться за спадок Російської Імперії, який еліта РФ не має наміру втрачати. У військовому відношенні Кремль тут покладається на політику, яка перевершує економічну спроможність РФ, але змушений провадити її через проблеми у внутрішній політиці Кремля.

Росія має достатньо популістського, зокрема релігійного, потенціалу, який потребує підживлення військовими успіхами та історичною пропагандою. Це відкриває шлях до військово-політичної непередбачуваності.

Поточна ситуація більше не визначається ядерними угодами часів «холодної війни», а обіцяє перемогу тому, хто починає діяти першим.

Старожили генеральних штабів знають, наскільки небезпечним є такий курс в атомну епоху. Тривалий ядерний мир ґрунтувався на переконанні, що для світових держав немає альтернативи співіснування, окрім договірної основи. Цей час минув. Війна – нехай і в обмеженій формі – знову можлива.

Росія перебуває у процесі створення принципово нової армії, розробляє нові варіанти ядерної зброї та експериментує з малими війнами під парасолькою свого ядерного потенціалу. Вона регулярно проводить широкомасштабні навчання, покликані справити враження як на Захід, так і на безпосередніх сусідів, налякати їх та зробити більш поступливими.

Дилема Путіна полягає в тому, що російська економіка в усіх галузях, окрім продажу сировини і зброї, ніколи не буде здатна працювати задовільно. Але ведення гібридних воєн коштує великих грошей. Сировинна економіка не забезпечує їхнього внутрішнього та зовнішнього надходження. Це ставить Кремль перед історичним вибором: або йти у наступ, або поставити під загрозу соціальний мир усередині країни.

Саме це має стати основою нашого бачення свого шляху розвитку і безпеки, свого відношення до олігархів, реформ та виборів.

Дуже шкода, що шановний німецький вчений і публіцист, сказавши «А», не сказав «Б», а воно, як на мене, є очевидним – купуючи російські енергоносії та створюючи можливості для їх транспортування на ринки, Захід (зокрема Німеччина) власноруч підсилює кремлівський гібридний рашизм. То хіба не природним було б хоч на завершення статті зазначити, що російсько-німецький проєкт «Північний потік-2» є загрозою для миру та безпеки у Європі і тому не повинен запрацювати?