Разом із метрами Роман Безсмертний & Євген Магда коментував те | Російська гібресія
Разом із метрами Роман Безсмертний & Євген Магда коментував тему так званої "міграційної кризи" на білорусько-польському кордоні. Насправді цей термін так само "влучний" як "українська криза" на позначення російської агресії проти України. Гібридний напад на Польщу і ЄС - так буде ясніше для розуміння.
Моя частина коментарів:
«У Польщі нині відбувається те, що ми давно звикли називати «гібридною війною». Тобто створення тиску з метою дестабілізувати супротивника», – коментує «Главкому» політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Володимир Горбач. – І справа не в тому, що ці мігранти на кордоні становлять якусь загрозу для ЄС. Звісно, ні. Декілька тисяч людей не можуть дестабілізувати Європейський Союз, який складається з 500 млн громадян».
«Але внутрішнє напруження в Литві та Польщі, внутрішнє напруження в Німеччині, яку біженці декларують як свою кінцеву зупинку, якраз і збурює ситуацію всередині цих держав плюс вносить певні розбіжності між країнами, які задіяні в цьому інциденті, а також між ними та країнами більш віддаленими. Деструкція відчувається і у роботі органів управління Європейським Союзом – Європейською комісією та урядами задіяних у конфлікті держав», – говорить Горбач.
Володимир Горбач пропонує ще раз згадати кризу 2015–2016 років та порівняти її з нинішньою ситуацією. «Візьмемо, для прикладу, Сирію. Там реально велися бойові дії та багато людей гинуло, втрачаючи житло і майно, і це дійсно спровокувало хвилю біженців, які ринули через Туреччину до Європи. Це були люди, які рятувалися від війни, від голоду та у цій іпостасі мали цілком правдоподібний вигляд. Нині ж ми маємо справу з організованим потоком людей, які жили собі в Іракському чи Сирійському Курдистані й могли жити далі без причини раптово зриватися з місця. Ці люди – теж жертви, але жертви не війни, а ті, кого використали як інструмент дестабілізації європейських суспільств», – зазначає він.
Проте мова зараз про те, що п’ять років тому Європа не пройшла тест на єдність перед загрозою міграційної навали. Дублінські угоди, згідно із якими біженці мають рівномірно розподілятися між країнами-членами ЄС, не спрацювали. «Система дала серйозний збій, і були держави, котрі опинилися в стороні цих процесів, а були й такі, які постраждали найбільше – наприклад, Італія або Греція», – нагадує Горбач.
Тож зараз за Польщу, на думку аналітика, Путін «взявся» ще й тому, що йому цікаво поставити експеримент: чи буде проявлена в нинішній кризі європейська солідарність? Адже в аналогічній ситуації з Литвою ЄС лише висловив традиційне «занепокоєння».
«Литва, на жаль, не отримала належної підтримки від Євросоюзу. Польща зараз сподівається на більшу допомогу, але та поки що має вигляд риторики, а не конкретних дій. Так, це дуже серйозний виклик для ЄС. Відповідь має бути, але якщо ЄС стане діяти винятково санкціями проти режиму Лукашенка, це буде тільки половина справи, бо не Лукашенко є замовником та бенефіціаром цієї ситуації. Лише в тому випадку, коли ЄС наважиться на нові санкції саме проти Росії, це
буде справжньою та дієвою відповіддю», – переконаний Горбач.
Експерт ще раз підкреслює: за спиною Лукашенка ніхто інший, як Путін. Він «маскує свою присутність на польському кордоні та своє вторство». «Зараз ми, мабуть, спостерігаємо пік цієї операції. Як у гібридній війни з Україною Росія використовує «ДНР» та «ЛНР», так і у війні з Євросоюзом вона використовує Лукашенка як проксі-силу.
Росія вважає, що коли вона посіє розбрат в окремих країнах та між ними, їй буде легше вести свої справи, ніж за умови, що Європейський Союз залишатиметься єдиним та монолітним. Бо Євросоюзу Росія не може диктувати свої умови, а окремим його країнам – так», – підводить риску Горбач.
