Російська гібресія

2022-06-20 17:26:24 Когнітивна зброя має стратегічний характер, вона вирішує не лише поточні завдання, але й програмує майбутнє.

Фактично триває війна цивілізацій, українці, які проголосили європейський вибір, перетворилися на системних ворогів офіційної Москви, що уособлює окрему, не європейську (і ворожу до Європи) цивілізацію.

Боротьба переноситься у культурну площину. Саме тут пролягає передовий край фронту когнітивної безпеки.

Потенційна слабкість українського суспільства, що провокує путінську Росію на агресію – спільна мова, що широко уживається населенням в регіонах, які Путін мав об’єднати у Новоросію.

Грузини e 2008 році дали достойну відповідь на цю загрозу і канал поширення ідей «руського світу». Як свідчить професор Державного університету Ілії Олег Панфілов, грузини перейшли в побуті, в офіційних справах на рідну мову. Навіть повернення в ефірних простір російських каналів нічого не змінило. Молодь взагалі їх не дивиться, хіба що незначний процент людей старшого віку. Оце і є «раша гудбай!» на практиці.

Подібні процеси розвиваються і в Україні, особливо після вторгнення 24 лютого 2022 року. Відкрити / Коментувати

2022-06-20 15:03:01 До символіки, ідеології, когнітивної зброї в Москві завжди ставилися по справжньому серйозно. Андрій Ілларіонов, радник Путіна у 2000-2005 рр., доводить, що фактичний початок війни з Україною припадає на 27 липня 2013 р., коли в Київ нібито з приводу святкування чергової річниці хрещення Русі прибув В.Путін.

На конференції «Православно-славянские ценности – основа цивилизационного выбора Украины» – С.Глазьев, який, очевидно, претендував на роль головного експерта по Україні (закінчив свого часу інститут у Запоріжжі). Путін під час того пам’ятного візиту (сподіваємося, останнього) до Києва у своїй промові дав зрозуміти, що ніякого окремого українського народу не існує.

А.Ілларіонов звернув увагу на те, що від цього дня у своїх промовах і в усіх документах російські політики й офіційні особи використовують виключно не правильну граматичну форму «на Україні», хоча ще напередодні – «в Україні».

Отже, в липні 2013 р. на тлі розмов про спільну історію і фактичного застосування когнітивної зброї було запущено відлік днів до початку активної фази гібридної війни, яку агресор розпочне 20 лютого 2014 р. і продовжить 24 лютого 2022 р.

Саме С.Глазьев узяв на себе тягар розвивати ключову тезу В.Путіна. Те, що він формулює, на перший погляд, здається безглуздям та маячнею. Але московський економіст перебуває на війні, а на війні як на війні – усі аргументи згодяться. Тим більше – це когнітивна війна!

Ось який перл він видає (мов. оригіналу): «В течение трех столетий, вначале Польша, а затем Австро-Венгрия, Германия, а теперь США взращивали украинский сепаратизм. Для этого они сконструировали украинскую нацию – русских, ненавидящих все русское и преклоняющихся перед всем европейским».

Отже, українського етносу немає, є нація, що штучно сконструйована з тих самих руських, яких підступні іноземці навчили ненавидити Росію…

Маячня? Ні, одна з форм когнітивної зброї, коли ідеологічна теза маскує екстремістські цілі – етноцид шляхом перепрограмування свідомості.

Практичне завдання агресора, якщо відштовхуватися від глазьевської тези, полягає у тому, щоб знайти засоби, які здатні перепрограмувати свідомість жителів України з «малоросійської» на «загальноруську».

А це вже неодноразово робилося в історії імперії. Ми пам’ятаємо, як на Кубані і в прикордонних з Україною районах РФ мешканцям – корінним українцям – примусово видавалися паспорти з записом у п’ятій графі «руський», українські школи замінялися російськими, проповідувався інтернаціоналізм і стирання етнічних кордонів. Сьогодні, якщо уважно придивитися, така програма доволі швидко реалізується в Криму і на окупованих територіях. Відкрити / Коментувати

2022-06-20 15:03:01 Від початку нульових років (за нашими спостереженнями латентна фаза гібридної війни розпочинається не пізніше 2003 р.) Росія веде когнітивну війну проти українського суспільства.

Для українців, на відмінну від європейців або американців, на кремлівській кухні було приготовлено особливі рецепти отруєних пропагандистських страв. Надзавдання Москви полягало в тому, аби зламати ментальний європейський тренд і розвернути масову свідомість українців до Росії.

Для просування власних сенсів й ідеології путінізму використовувалася розгалужена соціальна мережа, суб’єктами якої були приходи УПЦ МП, осередки Партія регіонів, КПУ, деякі ветеранські організації й інші проросійські структури і, звичайно, підконтрольні засоби масової інформації.

Транслювалися ідеї «руського світу», концепт спільної історії та традицій, велика перемога, яку мала символізувати імперська «георгіївська стрічка» тощо.

Когнітивна зброя не любить зайвого шуму та розголосу, саме в умовно мирні роки (до 2014 р.) успіхи Москви на цьому фронті були найбільш ґрунтовними. Особливо за часів правління Януковича, коли країна на цьому полі «грала у піддавки». Відкрити / Коментувати

2022-06-06 12:24:35 За відсутності «позитивної пропозиції» російська пропаганда зосередилася на руйнації світогляду європейців та американців. Завдання ставляться такого змісту:

1) дискредитувати, розвінчати, применшити базові цінності, на яких власне і ґрунтується європейська цивілізація

2) посіяти за термінологією російских військових «хаос» (страх, непевність і сумніви) у головах та викликати недовіру до провідних політиків і партій, які відстоюють ідею європейської солідарності,

3) пропагувати і підтримувати радикалів, націоналістів, які ставлять на меті руйнацію об’єднаної Європи, роблять ставку на ізоляцію та націоналізм.

Тактику росіян, на наш погляд, вже розуміють за океаном і в європейських столицях. Ігнорувати деструктивні впливи вони не збираються, хоча відданість свободі слова, забезпечення фундаментального права отримувати різноманітну інформацію, не дозволяє вдаватися до радикальних дій. Тут криється чимала проблема – спосіб протистояння демократій тоталітарним і авторитарним системам.

Вороги відкритого суспільства активно користуються усіма можливостями демократії, аби її в решті-решт знищити. Ленін і Гітлер в період боротьби за владу користувалися однаковими тактичними прийомами: максимально експлуатували свободу друку, слова, мирних зібрань, демонстрацій для розхитування старої системи, а після приходу до влади – тотально ліквідовували «буржуазні свободи», уводили сувору цензуру, знищували багатопартійність тощо.

Демократія мусить навчитися захищати себе і свої цінності. Україна, дійсно, не мала ґрунтовного досвіду протистояння системам подібних до путінізму, ось чому східне втручання у внутрішні процеси мало доволі драматичний сюжет. Але гіркий досвід поразок, перебіг гібридної війни змушує вчитися на зроблених помилках та виробляти власне бачення інформаційної і когнітивної безпеки. Відкрити / Коментувати

2022-06-06 12:21:14 Що становить зміст (контент) когнітивної зброї Росії? У часи протистояння двох світових систем головною ідеологічною зброєю Москви був марксизм-ленінізм та комуністична пропаганда.

Вожді в Москві реально вірили в те, що теорія Маркса – Леніна є ефективною зброєю, бо «вона вірна». На сьогодні відповідні теми не користуються а ні популярністю, а ні довірою. Комунізм – відкинутий масовою свідомістю. А чи є замінник?

Незважаючи на усі потуги російських ідеологів, православного кліру, апарату ФСБ – ніякої більш менш зрозумілої нової теорії, ідеї, ідеологеми, які б були хоч якось схожими на еквівалент марксизму-ленінізму, виробити не вдалося.

Не вдалося написати і прийняти закон про національну ідею, хоча таке доволі дивне завдання ставилося офіційними колами.

Імперський шовінізм типу «кримнаш», радянська ностальгія і «діди воювали» або й "денацифікація" України Заходу не зрозумілі в принципі (хіба що на них відгукуються маргінальні прошарки переселенців з колишнього СРСР).

Ці сенси навіть в Україні не працюють, і російські автори роздратовано констатують, що Росія програє когнітивну війну в Україні. Щоправда, вони вважають з висот власного шовінізму, що вони програють війну не українцям, які відкидають їх «скрепи», а американцям… Відкрити / Коментувати

2022-06-06 12:18:29 Росія винайшла формулу сучасної гібридної війни як форму інвазії з боку ядерної держави: війну не оголошувати, застосовувати комплекс «невійськових» інструментів для дестабілізації соціуму ворога, експлуатувати демократію та глобалізацію, які роблять країни-жертви відкритими для агресивного проникнення та внутрішньої дестабілізації, використовувати геть усі технологічні переваги інформаційного суспільства, аби наносити чуттєві удари та нав’язувати власний порядок денний.

Україна повноцінно пізнала на власному досвіді усі аспекти цієї формули. Але В.Путін дивиться на український фронт лише як на ланку у глобальному протистоянні з США й західною цивілізацією в цілому.

Ілюзія миру, що охопила світову спільноту після завершення Холодної війни, розвіялася. Західна цивілізація атакована.

Путін у дусі гібридної війни, тобто таємно й підступно де-факто створив коаліцію країн і терористичних рухів, яких об’єднують ненависть до Заходу, намагання змінити світовий порядок, зламати європейські християнські цінності.

До цього доволі дивного конгломерату по факту боротьби із західною цивілізацією належать: Російська Федерація, ІДІЛ, режим Асада, КНДР, Іран, Хезболла. Путін намагається перетягти на свій бік й інші партії, рухи, уряди, проте, не всі готові відкрито солідаризуватися з анти-західною політикою Кремля.

Новітня «вісь» є не однорідною, але саме це дає тактичну перевагу: певні суб’єкти можуть готувати терористичні акти та брати на себе відповідальність, інші розмахувати ядерною зброєю, треті – посилати свої підрозділи чи добровольців на війну. Москва поки що перебрала на себе основний тягар інформаційних операцій та «політичної війни» на теренах Європи та США. Відкрити / Коментувати

2022-06-05 12:44:32 Російська філософія когнітивної безпеки має два виразних компоненти: фобія щодо Заходу і тенденція транслювати власні світоглядні сенси. Чого бояться росіяни? З текстів, які є у відкритому доступі, виходить так, що найбільшу небезпеку для путінської Росії становлять західні цінності – права людини, лібералізм, демократія, відмова від війни як засобу розв’язання конфліктів, тощо.

Але які цінності є «суто російськими», що потрібно берегти від навали із Заходу? Тут ясної відповіді немає. Автори доволі туманно кажуть про традиції і консервативні цінності, «скрепи», згадують відому тріаду «православність – самодержавність – народність». Отже, це фактично означає захист середньовічної архаїки й імперської свідомості. До цього додається букет радянських символів і традицій, які трактуються з анти-західних і великодержавних позицій.

Найбільш концентровано і агресивно право на захист свого «рідного» і «скрепного» висловлює академік С. Глазьєв, який є не тільки радником Путіна і академіком РАН, але добре відомий українцям тим, що був призначений куратором сепаратистів на Півдні України під час подій весни 2014 р.; у своїх публікаціях відрізняється крайнім ступенем українофобії.

Він підхопив ідею когнітивної війни, і з цих позицій навіть критикує комуністичне керівництво СРСР за поступливість Заходу (мов оригіналу): «руководство СССР, включая большинство руководителей союзных республик, было поражено когнитивным оружием – навязанным западными агентами влияния ложным пониманием закономерностей социально-экономического развития, надуманными «общечеловеческими ценностями» и «правами человека», призрачными ориентирами рыночной демократии. В головах политических руководителей формировалось «новое мышление», отрицавшее существовавший порядок во имя радикальных перемен к лучшему».

Сутність когнітивної зброї академік визначає наступним чином (мов. оригіналу): «поражение сознания национальных лидеров ложным пониманием сути происходящих событий и нужными для американской агрессии смыслами». А де є істина, за Глазьевим? У журналі МЗС Росії він переконує, що розробив для країни «ідеологію неоконсервативного синтезу», яка поєднує, як на нашу думку, геть не сумісні речі: релігійну традицію, соціалізм, демократію, планову ринкову економіку (?!). Відкрити / Коментувати

2022-06-05 12:37:43 Тріада термінів «когнітивна зброя», «когнітивна безпека», «когнітивна війна» – активно розроблялася в Росії в останні десять років. На думку росіян, є ворожі світові центри, що мають наміри нав’язувати їм свої уявлення про світ або що ще гірше – свавільно трактувати ідентичність й історію Росії. За російськими джерелами, термін «лінгво-когнітивна безпека» вперше був представлений і розкритий на конференції в Академії ФСБ у травні 2010 р. Він трактується як збереження ментальних ресурсів індивіда або групи у царині колективного несвідомого і на рівні раціонального усвідомлення власної ідентичності, історії, цінностей тощо. Також підкреслюється необхідність мати захищені умови й канали одержання істинного знання та реалізації його на практиці. Таким чином, когнітивна безпека в Росії розглядається, передусім, у контексті протистояння із західною цивілізацією, США. Проте росіян цікавлять не тільки оборонні мотиви, але й наступальна тематика – використання когнітивної зброї у структурі гібридної війни. Відкрити / Коментувати

2022-06-05 12:36:57 Останні події, пов'язані з УПЦ МП, включно з учорашнім зверненням президента до них через обстріли росіянами Святогірської лаври, нагадали мені про таке поняття як "когнітивна зброя". Справа не у тому які зміни до установчих документів вноситиме дана церковна конгрегація, а у тому як саме мислять себе і країну її адепти. Відкрити / Коментувати

2022-05-24 10:20:00 Продовжуємо моніторити реакції населення РФ в соціальній мережі «ВКонтакте» на заяву депутата Держдуми РФ Л.Слуцького щодо розгляду питання обміну бійців «Азову» та В.Медведчука.

Висновки:

«перевірка» владою РФ ідея зустріла жорсткий спротив ватників. При цьому ж їхня свідомість сформована владою РФ за допомогою тих самих тез, що зараз заважають реалізувати запропонований обмін;

вірогідно їхнім наміром була перевірка двох незалежних ідей:

1) звільнення Медведчука до РФ (висновок - росіянам це непотрібно),

2) обмін азовців (висновок - ватна аудиторія це сприйматиме як поразку Путіна).

Влада РФ загнала себе в тупик. Вихід з нього (якщо у Путіна є таємні зобов’язання перед Гутеррешем, Ердоґаном, Сі Цзінпіном тощо) поки що виглядає як проблематичний;

водночас у загальноросійській групі лише 8% росіян висловили тезу про обмін азовців на російських військовополонених. Відкрити / Коментувати