Позиція Громадської Ради при Мінветеранів щодо щорічної | Рух Ветеранів України
Позиція Громадської Ради при Мінветеранів щодо щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
28 липня Кабінет Міністрів України, з подачі Мінветранів, погодив проєкт закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня». Міністерство у справах ветеранів України так і не дослухалось до позиції Громадської ради і ветеранів, та винесло на Кабмін законопроєкт без доопрацювань.
Громадська Рада наполягала на доопрацюванні законопроєкту та необхідності внесення компенсаторів, які б становили “рівноцінну заміну” зменшення прямих виплат.
Враховуючи пріоритетність, було запропоновано передбачити фінансування програми додаткових медичних гарантій для ветеранів. Хоч Мінветеранів і безуспішно б'ється за впровадження цієї програми, але всі наші переговори з Мінветеранів, Мінфіном і Мінсоцполітики були безрезультатними.
В Міністерстві прекрасно розуміли, якою буде реакція ветеранської спільноти на їх "ініціативу", тож тепер насолоджуються результатом.
Чи вирішить прийняття цього законопроєкту ситуацію із щорічними виплатами? Ні.
Позиція Міністерства, що цим рішенням вони рятують соціальну сферу від колапсу після масових судових рішень по щорічним виплатам, не витримує критики в юридичній площині.
Законопроєкт суперечить нормам того ж ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Конституції України. У разі прийняття в такій редакції, вже через рік він буде визнаний неконституційним і відправиться на звалище недолугої законотворчості. І доведеться шукати рішення. Знову.
Є три варіанти як вирішити ситуацію в законному руслі:
1. Змінити Конституцію. Прописати, що держава нікому нічого не винна. Після цього просто звузити відповідальність держави у соціальній сфері.
2. Залишити норми, які існують після рішення Конституційного суду. Тоді треба шукати додаткові 7 млрд. грн в бюджеті. Зрозуміло, що це дуже малоймовірно. І навіть, у разі прийняття, можна буде забути про розвиток інших ветеранських програм.
3. Закріпити фактично передбачений в бюджеті розмір виплат, але передбачити в цьому ж законопроєкті компенсатори, які б були рівноцінною заміною для ветеранів.
Після ряду дискусій, ми прийшли до висновку, що найбільш необхідним є впровадження додаткових медичних гарантій для ветеранів.
Третій варіант - це найбільш компромісне рішення, як закрити правову прірву після рішення Конституційного суду та врахувати скудні можливосиі державного бюджету.
Найголовнішою проблемою на сьогодні є здоров'я наших Захисників. Тому ми наполягаємо, аби в законопроєкті було передбачено створення програми медичних гарантій ветранів.
Така програма має охоплювати осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових та членів сімей загиблих. За нашими підрахунками, лікування та реабілітація потребує щороку щонайменше 1 млрд. грн додаткового фінансування. Це мінімальна сума, яка дозволить закрити хоча б критичні потреби.
Тому ми і надалі будемо наполягати, аби Мінветранів та інші міністерства врахували позицію ветеранів та доопрацювали законопроєкт.
Якщо ж на рівні Кабміну не вдасться, то будемо працювати з профільним комітетом ВР та народними депутатами.
Є сподівання, що хоч там буде адекватніше розуміння проблематики ветеранської політики.
З повагою,
Громадська Рада при Міністерстві у справах ветеранів України.
Підписка на телеграм РВУ за посиланням нижче:
https://t.me/RVUkraina
