На світлині - Юрій Шухевич. Людина неймовірної карколомної долі. Син свого героїчного батька і сам герой. Про нього обов'язково треба зняти художнє кіно. Починаючи з історії, коли Юрко-підліток їде на Донбас після війни, щоб врятувати свою сестричку, викрадену МГБ і яку утримували у дитбудинку. Мав привілей час від часу розмовляти з паном Юрієм. Він мав енциклопедичні знання у багатьох сферах, його оповіді про пережите не були "бронзою", люди там виглядали як люди з плюсами й мінусами. Він мав велике серце. Кілька місяців тому, коли львівська влада не дала фактично поховати зв'язкову Романа Шухевича на полі номер один біля її бойових і табірних подруг, то Юрій Романович дозволив покласти її до родинного гробівця Шухевичів. Ми востаннє спілкувались під запис рік тому. Подивіться це відео. І вічна пам'ять.
