2022-03-04 18:14:33
Кому я там потрібен, якщо навіть на Батьківщині ледь виживаю у мирний час?
Перше завдання кожного українця та кожної українки у час війни - вижити та потурбуватися в першу чергу про себе та близьких. Живими з нас користі точно більше. Де ми будемо ефективніші для перемоги України у війні проти окупантів росії - вирішувати кожному із нас самостійно. Виїжджати за кордон чи ні - також вибір кожного. Зробити зараз це складно і небезпечно незалежно від того чи маєш ти інвалідність.
Поділимося досвідом Дмитро Щебетюк
Рішення виїхати за кордон
Я не хотів виїждати навіть зі східної частини України, бо відчував начебто втікаю. Але врешті наполегливість і хвилювання батьків та здоровий глузд взяли гору. Я прийняв рішення повертатися до Києва. Вже в той час мій товариш, який також має порушення здоровʼя - Сергій Летучий зі Старобільська вирішив приєднатися до мене і виїхати до Києва, а далі, по плану - до Ужгорода. Це рішення йому далося не просто, адже він полишав рідних у місті. Тоді ми розуміли, що це буде краще для всіх. У мене також були свої причини.
Найбільше я хотів, щоб мої племінники чотирьох та шести років були у безпеці і не переживали цих всіх подій на місці. Так було б спокійніше всій нашій сімʼї. А у мене є авто, щоб вивезти їх.
Моя ефективність у бойовому захисті була б дуже сумнівною.
За мене б не хвилювалися рідні та не доводилося б додатково турбуватися. Тепер батько має змогу думати і діяти лише в інтересах оборони нашої держави, а мама волонтерити у нашому районі.
Це дозволило б мені працювати та допомагати віддалено. Адже під час обстрілів та й у перервах було складно думати про щось інше аніж про те, як вижити і допомогти вижити близьким. З малечею грали у гру "Укриття". Я завжди був останнім і ще й іноді задіював у допомозі рідних.
Виїзд та перетин кордону
Ми виїжджали до кордону Угринів на власному авто. Однак є можливості виїхати поїздами, автобусами, спробувати приєднатися до когось. Люди допомагають. Українці турботливі та розуміючі. Не соромтеся шукати та просити про допомогу. Якщо ж вам соромно писати публічно, пишіть організаціям, які допомагають у даному питанні в Україні. Ми також можемо підключитися до пошуку.
Якщо ж ви відправляєтеся на власному авто, то доведеться запастися терпінням та всім необхідним на кілька днів: їжа, засоби гігієни і тп. Ми стояли на кордоні більше двох діб. Але там вже спокійно: не лунають постріли і не бомблять вдень і вночі, хіба люди виснажені й знервовані часом трапляються. Тому будьте добріші до них і не провокуйте зайвих конфліктів. Можете брати участь у контролі на організованих людьми пропускних пунктах, щоб нахаби не лізли у чергу. Можна прогулятися і тп. Якщо вам необхідний туалет - не соромтеся попроситися до когось у будинках. Не бійтеся говорити та повідомляти про свої потреби. З повагою, спокійно і терпляче.
Коли ми стояли, на другий день привезли кілька біотуалетів, поставили вздовж черги. Облаштованих серед них не було.
Їжу, чай та обігрів можна отримати просуваючись у черзі. Або в крайньому разі, навіть ближче до прикордонного пункту пропуску. Волонтери просто неймовірні! Чергують і вдень і вночі. Розносять у черзі їжу, пропонують чай, гарячі страви.
Також перед пунктом пропуску були дитячі підгузки, дитяче харчування, вологі серветки і тп.
Значно швидше перетнути кордон без авто. Більше деталей про перетин можемо описати вже в особистих.
Чи випускають чоловіків з інвалідністю за межі України?
Зі скреготом, але мене пропустили. Якщо маєте можливість ще зробити військовий квиток, то краще зробіть. Детальніше можемо проконсультувати вже в особистих.
Я перетнув кордон. Що далі? Кому я там потрібен, якщо навіть на Батьківщині ледь виживаю у мирний час? (с)
Ми з сестрою та дітьми розраховували на власні сили. Поки що живемо у готелях. Однак майте на увазі, що вас тут справді чекають, і готові допомогти усім, що буде потрібно. Від зустрічі на кордоні, вибору житла, облаштування на місці, до засобів гігієни і догляду. Навіть кріслом колісним за потреби.
294 views15:14
Щ
