«Оскільки ми не знаємо, коли помремо, ми думаємо про життя як | Стрічка Кейна
«Оскільки ми не знаємо, коли помремо, ми думаємо про життя як про невичерпну криницю. Але все трапляється лише певну кількість разів, і насправді дуже невелику. Скільки ще разів ви згадаєте певний день свого дитинства, день, який є настільки глибокою частиною вашого єства, що ви навіть не можете уявити своє життя без нього? Можливо, ще чотири-п’ять разів, або й менше. Скільки разів ви побачите, як сходить повний місяць? Можливо, двадцять. Проте ці можливості здаються нескінченними».
Композитор Рюіті Сакамото почув ці слова з роману Пола Боулза «Розколоте небо» в екранізації Бернардо Бертолуччі (1990), коли писав до неї саундтрек. І через багато років використав на студійнику «async» (2017). Це був перший за вісім років сольний альбом японського маестро. Або «останній альбом», як казав він сам, адже вже тоді боровся з раком горла.
Сакамото починав у 70-ті як упоротий авангардист, несподівано продовжив як новаторська поп-зірка (і те, й інше — з арт-синтпоп тріо Yellow Magic Orchestra), далі прославився як творець неймовірно чуттєвої музики до кіно, набув культового статусу як автор розмаїтих сольних релізів, а ще співпрацював з митцями й мисткинями від Девіда Сильвіана й гурту Japan до Арки, Massive Attack, Oneohtrix Point Never, для яких став великим джерелом натхнення. Не кажучи вже про його блискучі прояви як актора та самовіддану діяльність як соціального й екологічного активіста.
Через хворобу, особливо коли рак досяг третьої стадії, композитор складніше фокусувався на творчості й мав збавити оберти, проте не переставав думати про музику, грати її кожного дня, шукати й знаходити її в шумі міста, шурхоті листя, шелестінні дощу, співі пташок, скрипі рояля, що пережив цунамі. Сакамото хотів створити щось особливе, значуще — і створив винятково тонкий, вдумливий, фатальний і розчулюючий «async». Цей етап його життя зафіксований в чудовій документалці «Coda», що дихає смиренням і мудрістю Рюїті.
У цей час він також захопився ідеєю «нескінченного звуку» — який, на відміну від звичного фортепіано, не затухав би з часом, а продовжував тривати. Навіть коли виконавця нема. Навіть коли його не стане. Тому в пізніх роботах Сакамото багато ембієнту, простору, тягучості. Та тут така річ: навіть деякі його найпростіші фортепіанні замальовки — як, наприклад, композиція «andata» — моєму вуху звучать «нескінченно», бо лишаються в серці через їхню делікатність і сакральну глибину (і використання композиційних прийомів, близьких його улюбленим Баху і Дебюссі).
Артист боровся з раком дев’ять років, гойдався між ремісіями й рецидивами, та навіть після «async» продовжив втілювати одні з найкращих своїх робіт — сольних альбомів, саундтреків, колаборацій (зокрема навіть трек на підтримку України у 2022-му разом зі скрипалем Іллею Бондаренко). Мудрий Рюїті ніколи не припиняв творити та, здається, все життя пам’ятав, що можливості скінченні, і треба втілювати їх сповна, поки можеш.
坂本 龍
17.01.1952 – 28.03.2023
