В березні минулого року COVID-19 розпочав свою сумну ходу те | Сергій Притула
В березні минулого року COVID-19 розпочав свою сумну ходу теренами України.
Мова зараз не про владу, яка не спромоглась підготуватись до пандемії. Навіть не про нас, серед яких знайшлося, на жаль, чимало легковажних, які не вважали за необхідне дотримуватись банальних заходів безпеки на карантині.
Мова про медиків.
Минулоріч їм було вкрай важко. Вони практично не мали засобів захисту від коронавірусу (особисто отримував відео того, як у інфекційках медсестри перуть у розчині для дезінфекції одноразові захисні костюми), не вистачало ресурсів для лікування пацієнтів згідно з протоколами), не вистачало тестів, навіть банальних пробірок.
Як і на початку війни, активні громадяни стали пліч-о-пліч з лікарями. Волонтери допомогли із захистом, потім, поки гроші з ковідного фонду витрачались на дороги, допомогли із апаратами ШВЛ, потім із кисневими концентраторами.
Лікарі працювали 24/7, падали від втоми, інфікувались і, на жаль, помирали.
Ми записували їм слова підтримки, аплодували у флешмобах, називали їх героями!
І це тоді, коли у березні-квітні в щоденних звітах ми спостерігали, як інфікувались сотні, до медзакладів потрапляли десятки, помирали одиниці.
Минув рік.
За добу інфікуються 10-15 000 осіб. Госпіталізуються тисячі. Щодня помирають сотні.
Кількість медпрацівників, які звільнилися чи виїхали за кордон, перейшла на десятки тисяч. Померли сотні.
Ми навіть уявити собі не можемо, як зросло навантаження на тих лікарів, які залишилися на робочих місцях. Вони не перестали працювати 24/7. Не перестали падати від втоми. Не перестали інфікуватися.
Але суспільство вже призвичаїлось до цього щоденного подвигу. Ми вже не так аплодуємо. Не так героїзуємо. Не так дякуємо.
А варто б!
Щира дяка усім тим, хто і далі на передньому краї боротьби із пандемією!
Ми вас цінуємо!
Ми у вас віримо!
Ми вдячні!
#дякуюлікарям
