2022-12-25 12:14:13
+ + +
Як це діється тут, на Сході?
Світло спалахує за рікою.
Квітка місяця в неба на споді
здається темною і загіркою.
Небо в січні криваве, наче
пускають троянди у воду проточну.
Кордон під снігом зранку означать
діти, що наново стежку протопчуть.
Зимують під сонцем птахи і тварини.
Тяжіють збіжжям підвали й комори.
Ріка по холодній щоці країни
сльозою стікає в Азовське море.
Зима заходить у заводь широку.
Діти в свята залишають школу.
Бог народжується щороку
саме тут – в заплавах Осколу.
Лис обережно пробує кригу.
Рибалки – тихі в місті над міру –
везуть на ярмарок сушену рибу,
мов мощі святих, що померли за віру.
І віддають їх у руки циганок.
І кожне торкання лишає опік.
Несуть покупці повз церковний ганок
олію, вугілля і теплий одяг.
А в церкві знаються на законах.
Лежить вогонь на кожнім мерцеві.
В церкві святі на старих іконах
одягнені просто, як всі місцеві.
Ісус на іконі сумирний вранці,
мовить слова – печальні, нагорні.
Комір у нього на вишиванці
темніє, ніби шрам на горлі.
Течуть на Південь води проточні.
Течуть цілий день золотими шовками.
Ягнят, народжених проти ночі,
гріють жіночими кожухами.
Гріють дітей і сонну худобу.
Ростуть уві сні ягнята і діти.
Діти мають триматися дому.
Худоба має добре родити.
Рибалок хрипка пізня говірка.
Пахне вугіллям від залізниці.
Сходить над ярмарком перша зірка.
Мовкнуть діти. Співають лисиці.
2018
351 views09:14