51 рік! Багато це, чи мало?! Напевне все ж таки багато. Часто згадую, скільки ж було батькові, коли я повернувся зі строкової служби?! «Так… Це був дев’яносто другий. Значит йому було майже сорок два роки!». Мені тоді було двадцять і я вважав себе вже дуже дорослим. А зараз мені вже п’ятдесят один рік, а це набагато більше ніж було тоді батькові! Ось така складна, і в той же час проста життєва арифметика.
Звичайно ж я планував трохи інакше зустріти цю дату в своєму житті. Але… Коли черговий раз згадуєш фразу, «Хочеш насмішити Бога? Поділись із ним своїми планами!», стає трошки спокійніш. Все, що трапляється в житті, трапляється не просто так. Це моє життя. З усіма його вдачами та невдачами. З усіма помилками, яки робив і які ще зроблю… І вже чітко, (навіть дуже голосно), але все ж таки з острахом можна сказати, «Ну що Петров? Тобі пішов шостий десяток»!
Якщо є бажано привітати, то це можна зробити тут: 4441114410246845
