Гарний був день... Всі військові статути та посібники Росія мо | Sharp`s

Гарний був день... Всі військові статути та посібники Росія може кинути у топку. Тому що Україна зараз пише нові підручники. З розвідки, військового мистецтва, оперативної кмітливості. Київ стає законодавцем мод майже у всьому - і це наповнює серце гордістю.

Але зараз я трохи про інше.

20 лютого цього року я запевняв своїх читачів, що широкомасштабної війни не буде, а якщо я помилюсь, то піду зо всіх соціальних платформ. Бо грош мені ціна, як аналітику.

Я помилився і мав на це право - на відміну від президента, який на той час володів набагато більшим масивом інформації.

Тоді я вибачився, але не пішов... Не пішов, бо у найбільш складний час вважав дезертирством просто піти. Тому продовжував писати. Писати майже 8 місяців по 16 годин на добу. І основну задачу бачив у тому, щоб у період найбільш страшних новин та втрат, давати інформація таким чином, щоб у тих, хто мене читає, зберігалось хоч трошки оптимізму, хоч трошки віри, хоч трошки надії на те, що перелом настане. І що ми справимось з цією бідою.

Перелом настав. безповоротній перелом. Впевнений (і багато американських експертів це підтверджує), що війна закінчиться не пізніше липня 2023 року повною перемогою України. І поверненням практично всіх земель. А тому я зі спокійною совістю йду.

Спочатку пішов з ФБ. Найбільше ця платформа радувала мене наприкінці 13-го і майже весь 14-й рік. Потім у період з 24 лютого до липня цього року. Які ж у нас чудові люди - неможливо було без сліз читати, як незнайомі між собою українці рятували один одного та віддавали останнє.

А потім знов починають домінувати Аднакласнікі - суміш тверка марнославства, шабашу звинувачувальних скринів та полювання на відьом. І все це на тлі джиги лицемірства Цукерберга. Майже ніхто не хоче єднатись, всі хочуть зберегти цнотливу чистоту своєї невеличкої, але дуже принципової групи. І навіть ця війна, як на мене, мало що змінила - як тут не згадати карколомний 1918-й...

Зараз йду і звідси. Це не емоції, а вивірене рішення на тлі втоми та вигорання. Десять років життя безперервної інформаційної віддачі - занадто багато. Мені 60, і хай прийдуть на моє місце більш молоді та енергійні.

Чим буду займатись?

Впорядковувати альманах війни. Маю більше 300 екстраординарних історій людей, долю яких різко змінило 24 лютого. Буду все це систематизувати для того, щоб про це прочитали мої внуки і внуки моїх внуків.

Допомога армії. Я вже писав, що тільки українці Флориди здійснили такої допомоги на 150 000 дол. Наприклад, зараз до США прибули 20 українських героїв, яким, відповідно до спеціальної програми уряду США, зроблять безкоштовне протезування кінцівок, втрачених на війні. Проте, ця програма не розповсюджується на лікування інших їх хвороб, матеріальну допомогу тощо. Це роблять наші волонтери через донати та добровільні внески. Якщо мене читають американці, допомогти можна через мій Patreon: https://www.patreon.com/Helgi_Sharp.

І, нарешті, зв`язок з місцевими ЗМІ для донесення правдивої інформації про Україну. Бо російська агентура не спить і постійно намагається проштовхнути у пресу кремлівські наративи.

Наприкінці, хочу повторити своє кредо - війна чітко розставила всі пріоритети:

Мова - то серце нації,

Віра - то її душа,

ЗСУ - то її м`язи,

Русофобія - то її імунна система.

Бо Росія - абсолютне зло. І навіть якщо там народжується людина з чистою душею, вже у п`ятирічному віці вона перестає бути собою, а стає часткою системи. Системи, яка історично заточена на те, щоб воювати, нищити, гвалтувати, мародерити.

Ця війна мине, ми її виграємо. Проте, ніколи не цурайтесь своєї мови, своєї віри, а також розмірів своєї русофобії - то ваш захисток на майбутнє і генетичний код виживання нації.

Останніми днями були намагання купити цей канал і навіть рейдернути. Але він не продається. Я його залишаю за собою на той випадок, коли мені захочеться написати для вас щось дуже важливе - можливо, це буде, але точно не найближчим часом. Можете відписатись - жодних образ.