![]()
Ви змінили моє життя і ставлення до нього. Чого тільки варта ця подорож в середину себе. Я нарешті поставила жирні крапки в стосунках з двома людьми. Якби не Карпати, цього б не сталося. Якби не ви, цього б не сталося.
Дякую за поради і настанови. Я іноді можу понити, дякую, що терпите та ще й заспокоюєте. Дякую, пане Звісно
Сьогодні я кайфонула від гір. Це по-дурному звучить, але так і є. Я йшла і мені було класно. Повна свобода, нікого в радіусі кілька кілометрів немає, тиша, журчить потічок, шумить вітер у верхів‘ях дерев і я. Я лазила на колінцях по валунах, буреломах. Я потім запхалася на якусь гору, сіла і просто пів години втикала на горизонт. Пуста голова, без думок. Просто стан обнулення. Ти сидиш і тобі нічого і нікого не треба. Є тільки ти, тут і зараз.
І нічого не важливо. Я абстрагувалася від усього. Посиділа і пішла назад. Хотіла асфальтованою дорогою, а потім подумала, шо коли я ще прогуляюся вечірніми Карпатами? Пішла назад горами. І кайфонула ще більше.
Коли дах рве треба їхати в Карпати, обнімати дерева і радіти сонечку, яке грає на обличчі.
Треба вириватися із рутини, щоб побути із собою, почути себе, подумати про себе.
Сьогодні я зрозуміла, що краще, ніж гори, нічого немає.
Це найкращий заспокійливий засіб. Коли на голові виростає корона, то треба їхати саме в гори.
Я просто розтаю, коли отримую такі фідбеки. Підписниця написала велике повідомлення, публікую частину з нього. А чого вартують фото з однаковим ракурсом. Словом - ф-а-н-т-а-с-т-и-ч-н-о.
Підписники і підписниці Шум Триває неймовірні люди.
В цих словах багато моєї філософії та відчуття гір, тому розшарюйте, можливо ми врятуємо ще когось нового.
