Щось тут все зовсім кепсько з контентом, немає часу на фотографії, зовсім не до цього.
Поки був в госпіталі, наші позиції ще обстрілювалися, багато 300, пару дуже добрих хлопців 200. Останніх досі тяжко на душі відпускати.
Перед тим, як по позиціях скинули фосфором, крили з гвинтокрилів, артилерії . Ми там простояли без арт. підтримки, у нас один міномет, це просто смішно, хоча зовсім не смішно. Як корегувальник вогню, виконав задачу, та бігаючи по всій посадці передав координати через командира командуванню. Де танки, дві гармати, піхота тільки підійшла і почала окопуватися. Але ми лише спостерігали як вони окопуються глибше і спускаються з гори в нашу сторону. Все це тривало поки в одну ніч, нас не почали крити. І це тривало після того як я поїхав в госпіталь ще довго і жорстко. Але знову ж таки тиша, хоча були обіцяні гради, сау, все що можна. Отаке командування.
Наш командир, святий, дав команду на вивід. Тепер його хочуть судити, а нас дезертирами обявили. Зараз вибираємось з оточення. Бережіть себе.
