​​​​​​#гість – Який запах.. – хтось зухвало мовив позаду Марка | Шинок

​​​​​​#гість
– Який запах.. – хтось зухвало мовив позаду Марка та Саші, – Сьогодні я добре поїм.
То була темна статура, вона йшла звичним кроком, але в одну мить замість ніг у неї з'явилися величезні лапи. Марк був дуже наляканим, але не видавав цього.
– Безімень швидше! – крикнув Свят, і враз тіло вовкулаки покотилося з гори разом з Безіменем.
– Аааа, боляче... – говорив Свят тримаючись за прокусане плече. Рана була рваною і кровоточила. Саша стояла розгубленою, щойно на її очах якась істота гризла Свята, а потім на поміч Святу прийшла інша істота. Це було настільки страшно, що дівчина хотіла бігти додому, вона глянула на Марка, той чомусь плакав і сміявся водночас. Від больового шоку Свят втратив свідомість, його обережно підняли Марк з Сашею і швидко рушили до дядька Петра, бо дорога назад до Шинка, була довшою. Вони зійшли з горбка і за великою ялиною виднілася ґражда дядька Петра та Соломії. Вони мали невеличке подвір'я. Будівля здавалася затишною, але й добре захищеною.
– Бо.. ля.. че.. – прошепотів Свят. Він почав приходити до тями й пручатися, але Марк та Саша встигли провести його всередину ґражди. Було тихо та пусто...